Два місяці тому «Україна молода» писала про відкриття у Києві першого у Східній Європі храму мормонів (відомі вони тим, що хрестять мертвих та шанують небіблійних ангелів). Загадкова церква (такий собі мавзолей із дорогоцінного мармуру, масштаби якого вражають) віднині височіє на київській Кільцевій дорозі. Однак, виявляється, це буде не єдиний монументальний храм Церкви святих останніх днів в українській столиці.

На Осокорках активно зводять ще один релігійний комплекс мормонів. І особливо тамтешнім жителям образливо за місцеве озеро — його забудовують з усіх боків. І розширюють володіння не тільки релігійні спільноти, а й місцеве кафе.

Це вже другий візит знаменитої акторської пари в Україну. Місяць тому вони неофіційно відвідали Київ, щоб відкрити фешенебельний ресторан. Цього ж разу актори прибули на відкриття Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість». Вони представляли спільну акторську роботу «Картахена» (реж. Алан Монн, оригінальна назва L’homme de chevet), де зіграли незвичайну пару: вона — три роки як прикута до ліжка молода жінка, він — п’яничка, колишній боксер–чемпіон, і попри очевидну трагічність історії, дебютний фільм немолодого вже Алана Монна вийшов напрочуд легким і навіть оптимістичним.

Якщо перераховувати посади, звання та регалії, що їх має Ярослав Яцків, то сторінки комп’ютерного тексту буде замало. Ярослав Степанович — людина надзвичайно різностороння: встигає Головною астрономічною обсерваторією НАН України керувати, бути членом Президії Академії наук та членом президії Нацради Конгресу української інтелігенції, очолювати Українську астрономічну асоціацію, видавати кілька наукових видань і постійно генерувати нові ідеї. Тому коли пан академік, перебуваючи у відпустці, призначив мені зустріч для інтерв’ю на 8.30, я не втрималася, щоб не поцікавитися, коли ж його робочий день починається зазвичай. «Як правило, о сьомій ранку, — каже пан Ярослав. — Удома годину щось читаю, пишу, а о пів на дев’яту я вже тут, у Президії НАН. Не вказуйте, що я зараз у відпустці, бо все одно приходжу на роботу, де на мене чекає багато різних справ».

Наша зустріч відбулася у п’ятницю, за кілька днів до 70–річного ювілею академіка, який він відсвяткував учора. Але попри поважний вік Ярослав Яцків залишається вченим, який наукою «горить» і неабияк за неї вболіває...

Події накочують одна на одну так стрімко, що суботнє відкриття «Молодості» змило емоції від закінчення 27–го українського Тижня моди, а показ колекції Федора Возіанова — від фільму–відкриття «Молодості» «Картахена», а вранішній затор на Південному мосту змив усі хороші сни, які наснилися в ніч із неділі на понеділок. Але якщо виключити довгу пам’ять, залишиться один тільки калейдоскоп, тож пропоную «відмотати» на тиждень назад і розібратися з колекціями українських дизайнерів сезону весна–літо 2011.

Цього тижня, як і обіцяло керівництво державного каналу, оновлений проект «Легко бути жінкою» глядачі мають змогу дивитися уже не одну годину, а вдвічі довше . (На «відщіпування» часу в програми на прямі включення із засідання Кабінету Міністрів не будемо зважати). Ефіри у форматі ток–шоу з понеділка по п’ятницю виходять на Першому Національному з кінця серпня, тож можна робити певні висновки й узагальнення.

Віра Іванівна Ульянченко належить до невеликої когорти успішних жінок–політиків. Але навіть після високих крісел керівника Київщини та глави секретаріату Президента Віра Іванівна не пішла на відпочинок. Цієї осені Віра Ульянченко, очоливши список «Нашої України» (№15 у виборчому бюлетені), йде на вибори до Київської обласної ради. «Я повертаюся на Київщину, щоб завершити розпочате», — зазначає Віра Іванівна. Екс–очільник області чудово обізнана з потребами регіону — без будь–яких нотаток «видає» повну довідку про район, село, з усіма проблемами і досягненнями. На стіні в офісі Віри Іванівни — велетенська карта Київської області. А на робочому столі комп’ютера — фотографія Віктора Ющенка. «Ми не зраджуємо своїм ідеям і знаємо, що потрібно робити далі», — переконує Віра Ульянченко.

Завтра у книгарні «Є», що на вулиці Лисенка, о 18.00 письменниця з волоссям кольору воронячого крила розповідатиме своїм прихильникам й журналістам історію про те, як вона вирішила вдарити лихом–журбою об землю й податися у мандри, про що давно мріяла, — це буде преамбулою до презентації її нового видання «У пошуках Оґопоґо» (книга — лауреат конкурсу «Коронація слова–2010», деякі подорожні нотатки друкувалися в «УМ»). А може, пані Леся обере інший сценарій спілкування з аудиторією? Ніхто, крім неї, цього напевно знати не може. Але дебют відомої журналістки й дитячої письменниці в амплуа авторки «дорослої» книги зацікавить тих, хто стежить за літературним процесом в Україні.

Цього року організатори фестивалю спеціально обрали латинську нумерацію для того, щоб підкреслити знаковість події: Молодість XL — тобто екстравеликий, зрілий і навіть досвідчений. Як приклад останнього — прискіпливіше ставлення до конкурсної програми повнометражних фільмів: попрактикувавшись на власних помилках, гендиректор фестивалю Андрій Халпахчі пообіцяв брати лише якісні вітчизняні картини. Але давайте про все по порядку.

Цьогоріч, ще у весняний сезон, вітчизняні телеканали почали активно експлуатувати тему здоров’я. До осені дожили не всі навколомедичні проекти: нічого подібного не запропонувавши любителям лікуватися біля екрана телевізора, «Інтер» відмовився від дороговартісного ток–шоу «Знахарі», ведучими якого були професор і співачка Ольга Богомолець, травниця Наталія Земна та олімпійський чемпіон Олександр Крикун. «Плюси» ще не показали оновлених «Справжніх лікарів», але «свіжак» iз двома, а не чотирма ведучими, як було раніше, вже у сітці мовлення на наступний тиждень. В осінньому телесезоні першим на «1+1» запустили новий оригінальний для вітчизняного ТБ медичний документальний серіал «У Центрі серця. Кардіохірурги». А прихильники «Знахарів» можуть знайти втіху, увiмкнувши Перший Національний, де нове ток–шоу з непретензійною назвою «Здоров’я» не виглядає так «жирно», як «інтерівський» попередник, але за змістом аналогічне.