Українські націонал-патріоти, які неодноразово критикували наявність в Україні надмірної кількості політичних партій, створили ще одну. А щоб вирізнятися якось з-поміж інших, назвали її відомим загалу іменем (донині іменними були лише політичні блоки).

Після зимових газових перипетій, коли українці, як ніколи, зрозуміли свою залежність від північної сусідки, та в ситуації певної невизначеності щодо майбутніх поставок російського «блакитного палива», новина про збільшення потужностей вітчизняних газових родовищ стає ледь не святковою. Власне майже як на свято відправилося на Полтавщину керівництво Державної компанії «Укргазвидобування», щоб урочисто ввести в експлуатацію дві нові установки комплексної промислової підготовки природного газу, простіше кажучи, установки для чистки видобутого газу.

Більше тисячі літрів вина випили українці за чотири години просто неба серед білого дня у центрі Києва. І це не була якась акція з побиття рекордів. Таким чином кияни та гості столиці виявляли свій вишуканий смак справжнього винного гурмана, а водночас, можливо, і любов до халяви чи то ж антиросійську солідарність з грузинським народом, виноробну продукцію якого відмовилася пити Росія. Але те, що нібито бояться пити росіяни, з великим задоволенням і у великих кількостях у понеділок споживали наші громадяни.

У Києві, де різноманітних свят і так предостатньо, закріпилося ще одне. А отже, з'явився ще один день, коли Хрещатик та майдан Незалежності переповнюється людьми, криком, музикою з «халявною» великою сценою і відомими музикантами, п'яними обличчями, битим склом від пляшок та всілякими листівками під ногами. Але, на відміну від численних столичних забав, суботнє свято носило просвітницьку мету, можливо, навіть виховну — навчити українців відчувати себе частинкою європейської сім'ї, але перед тим, звісно, якнайяскравіше продемонструвати, що таке Європейський Союз.

22-23 травня в Києві відбудеться саміт ГУАМ. Знаменним він обіцяє стати насамперед тим, що на базі ГУАМ (регіонального об'єднання Грузії, Азербайджану, України, Молдови) планується утворити повноцінну, амбітну міжнародну організацію. На десятий рік існування це неформальне об'єднання нарешті отримає свій статут, регламент, порядок денний, Генсека, штаб-квартиру в Києві та назву «Організація за демократію і економічний розвиток ГУАМ».

Отримати перше місце та не менше 20 відсотків голосів на наступних парламентських виборах — таке завдання перед собою поставила Громадянська партія «Пора». Свої гіперамбіції і дещо наївні плани партійне керівництво аргументує наявністю вільної ніші для потужної правої ліберально-патріотичної «постпомаранчевої» сили. За словами лідера «Пори» Владислава Каськіва, на сьогодні немає жодної політичної сили, яка може провести в Україні кардинальні реформи, натомість, як і раніше, всі вони займаються «лише боротьбою за владу».

Під Москвою з наступною телетрансляцією на всю Росію відбувся акт морального катування російських любителiв вин. Під колесами важких котків тріскало скло повних пляшок із-під дорогого та улюбленого багатьма гурманами різних країн світу грузинського вина. Червона та біла рідина благородних напоїв розтікалася на всі боки і без вороття йшла у землю. Разом із вином російські «санітари» фактично чавили серця гордого грузинського народу, який свою винну продукцію вважає національним надбанням. Але інше їхнє національне і ментальне надбання, а саме — горда вдача, яку не може сприйняти імперіалістична Москва, ймовірно, і стало причиною заборони ввезення грузинського вина до Росії і «показушного» знищення вже завезеного.

Україна із СНД виходити не збирається. Принаймні найближчим часом. Про це вчора на прес-конференції заявив міністр закордонних справ Борис Тарасюк, намагаючись поставити жирну крапку у відповідних розмовах та дискусіях, які активізувалися останнім часом. Щобільше Україна планує, принаймні декларативно, і надалі докладати максимум зусиль, аби ця Співдружність не померла, а жила і процвітала.

CНД — це така неясна річ, організація не організація — інструмент не інструмент, що існує винятково в підсвідомості величезної маси людей. Більшість українців щиро вважає, що центр СНД — у Москві, можливо, навіть на Красній площі (хоча де-юре — в Мінську, там засідає виконком), і ще більше українців не знають, скільки держава платить за 14-річне перебування в СНД. Що реально робить СНД, окрім як раз чи двічі на рік збирає президентів, у чому матеріалізується її діяльність? Цього не знає ніхто. СНД лишається архетипним спадком СРСР, і обговорювати її можна хіба що на «фрейдівській кушетці» психоаналітика. Парадоксально: ця нереальність є політичною реалією. Будь-який натяк на те, що одна з країн-учасниць фантомної змови хоче вийти з СНД, тобто з цього «світу тіней», викликає серйозні політичні баталії.

Свіженькі, кольорові, глянцеві, яскраві, товстенькі журнали валялися на східцях Українського дому в центрі Києва і безжально мокли під дощем. «Рятуйте», — стиха промовляли журнали, гортаючи на вітрі з останніх сил свої мокрі сторінки. Більшість свідків загибелі журналів споглядали це дійство з посмішкою та самовдоволенням. Правда, були окремі спостерігачі, серця яких не витримували цієї жорстокої картини, і зі словами «Блін, це ж зовсім свіжий номер!», крадькома ховали одного-двох «новонароджених» у портфель. А одна жіночка врятувала одразу десь п'ять гарненьких, хоча і мокрих дамських журналів. Хоча при цьому з винуватим поглядом додала: «Чесно, я вашу акцію підтримую... Але так хочеться їх почитати...».