Про таку погоду на початку копання буряків та про таку якість сировини, як у році нинішньому, цукровиробникам нашої кліматичної зони доводиться переважно мріяти. Відсутність дощів дозволяє безперешкодно і безперервно працювати техніці, яка не грузне в розгаслій чорноземній багнюці, а сухі теплі дні дозволили коренеплодам сягнути дуже високого рівня цукристості — він у деяких господарствах «зашкалює» за 17 відсотків (для порівняння можна сказати, що торік цукристість була в середньому на 2,5 відсотка нижчою).
З 20 цукрових заводів Вінниччини (цей регіон віддавна лідирує в галузі), які оголосили про роботу в нинішньому сезоні, з початком вересня 19 запустили технологічні лінії, один цей процес трішки відстрочив. Звісно, не обходиться і без певних мінусів: затвердлий, пересушений грунт частіше ламає агрегати, «не хоче» відпускати корені, через що частина урожаю залишається в землі, зменшується термін їхнього зберігання. Але вже зараз прогнозується, що галузь вийде на торішню цифру валового випуску цукру.

Чи може часта зміна правил сприяти успішній грі? Мабуть, що ні. Більш того, у такому разі може виникнути низка суперечок, які іноді перетворюються на озброєні конфлікти.
Цього разу битва розгорнулась на спірних 27 гектарах виноградників, де цьогоріч визрів непоганий врожай білих технічних сортів аліготе, совіньон. Місцеве ЗАТ «Агрофірма» Крим», яке, власне, плекало виноградну лозу, врожай сонячних ягод розраховувало використати за призначенням, тобто завантажити власні ж підприємства первинної і вторинної переробки. Проте товариство випередили півсотні пайовиків, які вважають, що земля і виноград на ній — це їхня власність, певніше, персональні земельні і майнові паї. У буквальному сенсі відтіснивши охорону «Криму», вони, за сприяння місцевих козаків, активістів регіонального меджлісу, відразу приступили до збору «своєї» сонячної ягоди.

Зараз збір соняшнику в Україні перевалив за половину. Та деколи навіть така, здавалося б, звична справа, як збір урожаю, може дати неочікувані результати. Так співробітники податкової міліції виявили низку земельних ділянок у Херсонській області, на яких нелегально вирощувався соняшник, повідомляє «АПК-Інформ» з посиланням на прес-службу Херсонської облдержадміністрації.

У селі Кляківці Кам'янського району Черкаської області одна родина вирішила поласувати свіжиною й заходилася смажити кабанчика. В період цього дійства в паяльній лампі закінчився бензин, і 33-річний господар тут же почав туди його заливати. В ту мить і спалахнуло полум'я. Вже з лампи воно перекинулося на одяг чоловіка.

За різними даними, у Криму близько 2400 фермерів. Цифра нібито солідна, проте погоди в аграрному секторі автономії вона поки що реально не робить. Це визнає співрозмовник «УМ», фермер майже з 12-річним стажем, президент тутешньої Асоціації фермерів і приватних землевласників Сергій Тур. Адже його колеги спромоглися лише на 5 відсотків загальнокримського виробництва зерна. Щоправда, на ринку овочів і фруктів їхня питома вага дещо вища, та все ж не настільки, щоб констатувати прогрес чи загалом разючі переміни у фермерському русі.

Сезон цукроваріння на Черкащині, яка цієї осені започаткувала його однією з перших у державі, розпочався досить символічно: під час пуску Селищанського цукрового заводу в Корсунь-Шевченківському районі перший мішок цукру заводчани та черкаський «губернатор» відправили сиротам Чигиринської школи-інтернату. Голова облдержадміністрації Олександр Черевко навіть фломастером намалював на тому мішку підкову.

Михайло Петренко та його зять Анатолій Андрусишин ще й досі не можуть забути той день, коли невідомі у чорних масках зруйнували їхню ферму: забрали техніку, повантажили худобу, серед якої виявилося відразу 32 корови пайовиків. Жителі села Привільне, де господарювали аграрії, здається, й не сумніваються, що це ті люди, за якими стоїть колишній голова Солонянської райдержадміністрації, що на Дніпропетровщині. Та зламати селянський дух виявилося непросто — їм допоміг «Маг».

Вирощувати овочі і фрукти наступного року буде вигідніше, ніж досі. Адже найближчим часом в Україні з'явиться аж чотири плодоовочеві комбінати, які суттєво збільшать попит заготівельників на городину і садовину. Одне із підприємств планують відкрити вже цього року в Криму. А ще три — наступного, на Закарпатті.

На загальноукраїнському тлі м'ясний ринок Волині виглядає відносно стабільним. І хоч волиняни до нових цін звикали важко, але сало по 16—17 гривень за кілограм тепер сприймають як реальність. Особливо після порівняння із цінами, які звалилися на голови мешканців великих промислових міст сходу і півдня та, зрозуміло, столиці, де за кіло традиційного українського «снікерса» платять уже на десятку більше. Хоча і зарплати волинян продовжують традиційно пасти задніх. Цьому є логічне пояснення: якою може бути статистична середня зарплатня у регіоні, переважна більшість населення якого проживає у селах, а аграрний сектор був і залишається домінуючим? Отож, якщо донеччани їдять свинину по 35 гривень, то волиняни — по 26—28 гривень. Чиста філейка тягне вже на 30—33 гривні, бочок — 17—18 гривень. Телячу шинку можна ще придбати по 22 гривні, реберця — по 16. А ось за домашнього півника бабці без найменших докорів сумління просять 30 гривень, хоча курятини — як місцевої, так і привізної — на ринках вистачає .

Конкурсна лихоманка таки ще не дісталась сільської місцевості, де поки утримуються визначати ліпшого вмільця у номінації, скажімо, «Золотий змійовик». Натомість тут продовжують шанувати представників інших, не менш знакових професій. Отож з ініціативи обласної влади на Донеччині провели перший регіональний конкурс механізаторів-орачів.