Він приходив до магазину побутової техніки, вибирав річ і отримував у продавця рахунок-фактуру для купівлі товару в кредит. Наступного дня приносив підтвердження з банку про оплату і забирав покупку.

Начальник відділу громадської безпеки Роменського міськрайвідділу міліції Олег Стріус чекав цього дня одинадцять років. Хто жив із сім'єю в гуртожитку, той його зрозуміє. Але день врешті настав і приніс нагоду впустити улюбленця-кота до нової квартири. Тут просторо, і у сина Славка буде нарешті своя окрема кімната. Хіба не радість для сім'ї?

Перших хворих прийняла Сумська обласна лікарня для обстеження на новому обладнанні. Це — комп'ютерний томограф, про необхідність якого говорилося вже давно, а влада тривалий час обіцяла цю потребу задовольнити. Як сказав начальник обласного управління охорони здоров'я Петро Павлюк, зараз обстеження на томографі ведеться безплатно. Надалі, якщо воно й стане щось коштувати, ургентних хворих все одно обслуговуватимуть безоплатно.

Торгова марка «Білі береги» Шосткинського молокозаводу вже добре відома багатьом. Продукцію з такою назвою на упаковці охоче вибирають сумчани. Як тепер знов підтверджено — недарма. Шосткинці ще раз довели класність своєї продукції на Міжнародній спеціалізованій виставці «Продуктові інгредієнти та технології—2003».

Він помер 1987 року в Сіднеї. І, звичайно, не міг передбачити, що до власної сто третьої річниці в Україні нарешті буде видано його книгу рідною мовою. Сергій Домазар. «Замок над Водаєм». Цей значною мірою автобіографічний роман було написано в Австралії, куди Сергій Домазар переїхав 1949 року. До цього була Європа, робота в українській газеті в Берліні, ще раніше – рідний Пирятин на Полтавщині, де народився і звідки подався в світи, гнаний хвилею Другої світової війни...

Коли співробітники Глухівської митниці відкрили схованку в міжстелевому просторі вагона поїзда «Москва — Знам’янка», то побаченому вкрай здивувалися. Цьому вантажеві аптека позаздрила б.

Хоча всім відомо, що здоров'я не купиш, ми хронічно продовжуємо це робити — саме купувати. І в прямому сенсі, і в переносному. Бо одна справа — якщо дорого коштують ліки, інша — якщо йдеться про «добровільну» допомогу лікарні або просто про банальну вимогу покласти тридцять-п'ятдесят копійок-гривню (допиши своє) за те, що зараз проколють тобі пальця або візьмуть кров на аналіз.

Скромний сумчанин на більш ніж скромному автомобілі виїздив із Сум до свого заміського, знову ж таки скромного, будиночка-дачки. Після короткої перерви продовжував шлях на Київ. Але вже — на «Мерсі», у престижному «прикиді» та з золотим ланцюжком «авторитетної» ширини на шиї. Місцевий підприємець їхав до столиці відпочити. Там його ніхто не знає. А вдома чого «світитися»? Можна й на «Запорожці» поїздити... Цей житейський анекдот розповіли працівники державтоінспекції — їм доводилося спостерігати за такими чудесними метаморфозами. Коментуючи цей випадок, заступник сумського міського голови Олександр Папусь проілюстрував стан частини нашого малого бізнесу: «Як там життя не йде, а ліпше бути в тіні». Виробилася ця звичка роками становлення і протистояння підприємництва всіляким обставинам: державним і місцевим, об'єктивним і суб'єктивним... Хоча сьогодні, переконана Ольга Тарасенко, уповноважена Держкомпідприємництва з питань захисту прав підприємців на Сумщині, йдеться вже не про виживання — про вироблення правил гри між підприємцями та владою. Чимало для встановлення таких правил зробив закон про регуляторну політику. Втім багато непорозумінь та неузгоджень усе ж залишається.

Шукати чоловіка дружина почала через вісім днів після його смерті, ще не уявляючи, що сталося. Знала, що з дому, з Луганщини, поїхав iз товаришем закуповувати картоплю до Буринського району. І ось тривалий час «мобілки» обох уперто мовчать. Жінка звернулася до Буринського райвідділу міліції.

Він приїздив до села надвечір. Знаходив вікно на задній стіні, виймав скло і пролазив крізь грати. Потім ховав крадене неподалік у недобудованому приміщенні. Так було двічі. Третього разу його вже чекали, і замість спокійно поїхати після «роботи» додому, він потрапив до міліції.