До дня виборів Прикарпаття підійшло зі стабільною впевненістю у підтримці «помаранчевих» сил, що балотувалися до Верховної Ради. Отже, передвиборча інтрига закрутилася здебільшого довкола обрання керівників органів місцевого самоврядування. Три найрейтинговіші претенденти на крісло мера Івано-Франківська — Віктор Анушкевичус, Олег Синюта та Олександр Сич — взаємними звинуваченнями, демаршами в прямому ефірі місцевих телекомпаній і жвавими піар-зусиллями таки додали драйву в цілому млявим передвиборчим перегонам. Прихильникам пана Сича, серед яких виділялися активісти «Пори», навіть довелося у ніч із суботи на неділю пікетувати тервиборчком, який нібито мав намір «відлучити» їхнього висуванця від боротьби за посаду міського голови. На їхнє щастя, нічне засідання ТВК обійшлося без сюрпризів.

Різниці між минулими й цьогорічними парламентськими виборчими перегонами принаймні щодо агітації у Донецьку міг не зауважити хіба сліпий чи глухий мешканець регіону. Бо те, що тепер коїлося на центральній площі міста, ще рік тому декому не могло примаритися й у жахливому сні: тут розташувалися агітаційні намети не тільки «біло-синьої» «керівної і спрямовуючої» на Донбасі партії, а й усіх інших конкуруючих політсил. Червоні, жовті, помаранчеві, білі, малинові, зелені — про такий вибір донеччани ще донедавна навіть мріяти не могли. Що залишалося робити в цій ситуації колись безальтернативним «регіоналам»? Правильно — синіти від люті ще дужче і спробувати закликати земляків перетворити 26 березня в «день решающего сражения».

Зсередини голосування на Донбасі виглядає вельми схожим на 2004 рік. Принаймні ставлення до активістів «Студентського братства» як спостерігачів або представників преси не надто відрізнялося від кучмівських часів. На дільниці, зокрема в Макіївці, не пускали, у когось забрали посвідчення, а одному громадському кореспондентові «України молодої» влаштували обшук у сумці. Цілу область охопив механізм, який працював на одну мету: протизаконно вплинути на вибори і остаточно повернути «донецьким» трохи було послаблений контроль над Сходом України. Активісти «Студентського братства», які з посвідченнями тимчасових кореспондентів «України молодої» та інших ЗМІ приїхали спостерігати за чесністю виборів, виявили окремі складові цього механізму.

Хід виборів на Луганщині навряд чи суттєво відрізнявся від інших регіонів: тиснява на виборчих дільницях, доволі часті запізнення з початком голосування через великі обсяги підготовчої роботи, що викликало велике обурення в натовпі пенсіонерів, які традиційно приходять голосувати в числі перших. «Коментарі» дідусів та бабусь зводилися до того, що винна в усьому «помаранчева» влада і слід «на зло тому Ющенкові» голосувати за Партію регіонів.

«Вибираймо для України. Вибираймо мудро. І серцем, і розумом. Згідно з власним сумлінням і переконаннями», — побажав Президент Віктор Ющенко у зверненні до виборців за півтори доби до початку голосування. Так і сталося: «серце» — емблема Блоку Юлії Тимошенко — опинилося на першому місці. Тобто насправді на другому, але ж, оскільки «помаранчеві» в сумі набрали більше голосів, ніж «сині», то «право першої» ночі отримала та сила, яка виявилася популярнішою з-поміж «партій Майдану».

М-да, настрій таки не той. Блукаючи напівпорожнім прес-центром «Нашої України», журналісти мимоволі згадували президентські вибори, коли в це саме приміщення йшли тому, що не йти було неможливо. Щось середнє між повстанською криївкою і зборами декабристів, де ти — в товаристві однодумців, рідних людей, де разом ви, затамувавши серце, вірите в перемогу і готуєтеся до бою...

Спостерігачі від Європарламенту не зафіксували серйозних порушень на парламентських виборах в Україні. Про це журналістам повідомив член об'єднаної делегації спостерігачів від ОБСЄ, Ради Європи, Європарламенту і НАТО на виборах у Верховну Раду України Марек Сівець, повідомляє УНІАН. Сподобалися наші вибори й екс-президенту Польщі Олександру Кваснєвському — він вважає, що парламентські перегони в Україні були демократичними. Про це пан Кваснєвський сказав українцям у прямому ефірі телеканалу «Ера». Думку європейців поділяє й інший, німецький, експерт Александр Рар — він заявляє, що виборча кампанія в Україні пройшла жорстко, але цивілізовано. Як запевнив фахівець, із боку Заходу нарікань щодо прозорості й чесності виборів в Україні не повинно бути.

Вибори, нарешті, пройшли — попри численні й типові, хоч i незначнi, порушення, велику кількість незадоволених і рознервованих виборців. Стоячи у довжелезній черзі за омріяним бюлетенем, мало не кожен із нас думав про кілька речей: чому б не розвести в часі парламентські та вибори до місцевих рад, не збільшити прохідний бар'єр (може, тоді охочих стати депутатом поменшало б і виборчий бюлетень покоротшав) і чи не слід було приділити організації всенародного волевиявлення більше часу та сил? Тоді, можливо, не було б таких довжелезних черг і величезної напруги на дільницях. І все ж це були перші суто пропорційні парламентські вибори — висновки на майбутнє є з чого робити.

Без купівлі голосів, на жаль, не обійшлися й ці вибори. Влада заявляє про демократичність і прозорість виборчого процесу, але при цьому бачимо і вседозволеність: агітатори від кандидатів, партій та блоків оббили пороги дорогоцінних виборців із ласими обіцянками, щедрими дарунками і навіть конвертами за пазухою.