У понеділок підбили підсумки міжнародного музичного конкурсу «Нова хвиля» у Юрмалі. Фестиваль транслював у прямому ефірі канал «1+1» з 25 по 30 липня. Тож глядачі могли голосувати за свого улюбленця. У фіналі за головний приз 50 тис. доларів боролися 18 учасників iз 14 країн світу.

На гірськолижний курорт, який аж кишить відвідувачами взимку, відповідно, влітку нікого не докличешся. Але ж ті самі смереки, гори такі ж високі, карпатське повітря так само дурманить мізки в спеку, як і на морозі. То як привернути туристів, щоб вони це відчули? Сергій Харчук, який придумав рок-фестиваль у Славському, зробив ставку на рок-команди, які імпонують активним молодим людям. І не прогадав.

Уперше у Київській міській раді 18 липня за стіл переговорів сіли київські чиновники на чолі з заступником Київського міського голови, секретарем Київради Олесем Довгим і голови Національних творчих спілок України та їхніх київських організацій. Iз попередніх матеріалів «УМ» читачу відомо про ситуацію, яка склалася навколо театрів, кінотеатрів, галерей, майстерень і самих творчих спілок.

15 серпня «Танок На Майдані Конго» заспіває нашої в столиці Угорщини — Будапешті, поруч із такими «зірками» як Chemical Brothers, Hives, Faithless, Nine Inch Nails, Chris Cornell, Queen Of The Stone Age, Pink, The Killers, Gogol Bordello, !!!, Mika, Tool. «ТНМК за рівнем популярності абсолютно природно опинився в цьому списку, — каже пан Йожеф Кардош, який є програмним директором фестивалю SZIGET протягом 9 років. — Ми прослухали чимало музичного матеріалу інших українських музикантів і вирішили, що цей гурт зможе гідно представити Україну в Угорщині». (Нагадаємо, що минулого року на SZIGET від України виступав гурт Mad Heds XL). На фестивалі ТНМК виконуватиме старі пісні з нового альбому Golden Hits. А історія в нього така.

Фестиваль — не концерт. Головними атрибутами будь-якого фесту мають бути святкова атмосфера, весела гулянка, підібрана за однією тематикою музика, і відвідувачі, які знають, куди потрапили. Етнофестивалем були «Шешори» в Івано-Франківській області. Але чи були ним вони на Подолі? Так, місцеві жителі готувалися до цього заздалегідь: туалетів, альтанок, крамничок, палаток-барів було вдосталь. Фестивальне поле, яке служить для Воробіївки пасовищем, поділилося на дві нерівні частини — одна з наметами, інша — для танців.

17-річна Наталя Краснянська отримала Гран-прі на 16-му Міжнародному фестивалі мистецтв «Слов'янський базар» у конкурсі виконавців естрадної пісні «Вітебськ -2007». Українська співачка була кращою серед 22 конкурсантів із 19 країн. Найвищу нагороду свого часу отримали наші землячки Таїсія Повалій, Наталя Могилевська, Руслана Лижичко... Повернувшись до України, Краснянська поділилася своїми враженнями від перемоги.

Українська мова в кінотеатрах, якою так лякали народ деякі дистриб'ютори, спокійно в цих кінотеатрах прижилася, і я щось жодного разу не бачила, щоб український дубляж став перепоною для київських кіноманів. Інша річ — якість дублювання, оскільки зрівняйлівки і в кіновиробництві, і в дистрибуції, і, відповідно, в переозвучці бути не може, то одні компанії дублюють свої, тобто іноземні, фільми, які вони прокатують, краще, а інші гірше. Все, як у звичайному житті. Журналісти відділу культури «УМ» давно збиралися побачити на власні очі, як «українізуються» голлівудські супермени і європейські кінодіви. І ось випала нагода потрапити в студію під час дублювання, і кого б, ви думали, там переозвучували? «Сімпсонів», яких компанія «Геміні» збирається випустити на широкий екран 16 серпня (американці привітаються зі співвітчизниками у своїх кінотеатрах 26 липня). Отже, Гомер і Мардж, ласкаво просимо в Україну.
Ми на Подолі. Дві маленькі кімнати у студії «Постмодерн» — в одній з них комп'ютер, на якому записують звук, і невеличкий екран, де показують Сімпсонів. Режисер дубляжу Іван Марченко слідкує за кожним порухом героїв, вистежує їхні інтонації, в голові прокручує всі варіанти дублювання. Він у цій справі не новачок — зробив дубляж «Трансформерів» і третього «Шрека». Інша кімната ізольована від будь-якого звуку. Закрита за двома дверима. Там ховаються найбільші скарби — ті, хто говорить замість героїв. Мікрофон, перед очима такий же екран, як у режисера, і український Гомер Микола Луценко. Ведучий «Миколиної погоди» на телеканалі «ICTV» на роботу приходить без запізнень. Одягає навушники, переглядає декілька аркушів з діалогами, дивиться на екран, де Гомер говорить англійською, і тоді починає говорити, ніби він Гомер, але живе в Україні. Щоб ввійти в образ, так само чухає потилицю, регоче, тримаючись за живіт, чи ні сіло ні впало починає сумувати.

Коли виступає Ніна Матвієнко, язик не повертається сказати, що відбувся черговий концерт. Бо кожен її виступ — це ексклюзив і розкіш для слухача. Маленьку тендітну співачку можна зустріти на фестивалі «Країна мрій» чи на якомусь іншому благодійному концерті. Але, на жаль, народна артистка України не так часто співає у великих залах, як би хотілося.
З 10 по 24 липня Ніна Матвієнко із Марією Миколайчук та Валентиною Коротя-Ковальською — вокальним тріо «Золоті ключі» — розпочали благодійний тур у рамках соцiальної програми компанiї «Київстар» «Самотності — ні!». «Золоті ключі» побувають протягом двох тижнів у десяти геріатричних центрах — будинках для самотніх літніх людей у Київській, Чернігівській, Вінницькій, Івано-Франківській, Донецькій, Запорізькій, Харківській, Херсонській, Одеській областях.

У понеділок в очікуванні концерту Джорджа Майкла: жвавий рух навколо стадіону НСК «Олімпійський» почався десь біля 17.00, хоча виступ запланований на 19.00. Люди ходили туди-сюди, спілкувалися між собою, пили пиво і чекали свята. Дивишся на натовпи і уявляєш, що тут робитиметься у 2012 році, коли почнеться чемпіонат з футболу. Журналісти снують із камерами, сподіваючись побачити щось цікаве на кшталт того, що прийдуть мужики, які не терплять гомосексуалістів, і вчинять акцію протесту. Однак агресивних гетеросексуалів не спостерігалось, а дехто взагалі з подивом прочитав у буклеті, що цей красунчик має друга, що його ліричні пісні написані геть не для якоїсь кралі, а для чарівного Кенні Гасса. Хоч підготовка почалася з резервом, на стадіон потрапили біля 20.00 — то ворота були зачинені, то охорона кожному в сумку заглядала, щоб навіть водички не пронесли у стіни стадіону.

От і закінчилася «Країна мрій», де кожен бачив здійснення потаємних мрій аж три дні. Хто не мав особистих незвершених планів, то поринав думкою на благо суспільства: щоб розпалити без сірників купальський вогонь, коли вітер голову зриває і дощ накрапає, щоб люди не порозбігалися, коли промокнуть їхні сорочки, щоб ходили всі щасливі й усміхнені. До цієї категорії належали ті, для кого «Країна мрій» стала реальністю. Звісно, що це організатори, які вже за чотири роки існування Міжнародного етнічного фестивалю «Країна мрій» встигли намріятися досхочу. Але більшість була таких, яким не заважав дощ, а навпаки — додавав адреналіну і тримав у тонусі гарячу молодечу кров. Важко повірити, але на Співочому полі в Києві 6, 7 і 8 липня вік не мав значення. Приходили сюди і сивочолі, і ті, в кого молоко під носом не висохло. Та за один-два чарівнi танці всі вони перетворювалися на красивих парубків і дівчат, яких ані вогонь, ані вода не бере, не те що хвороби і всілякі болячки.