Цьогорічна весна у нас, на Полiссi, була не з найкращих. Малувато випало дощу. Проте завдяки працьовитостi трудiвникiв села, їхньому досвiду виростили непоганий урожай зернових, картоплi й частково овочевих, хоч i багато недобрали. Нинi бездовщiв’я у нас триває довго. Ще на початку жнив як моросило потроху, то й усе. Якась там мряка в окремi днi й була, але ґрунт так i лишився незволоженим. У рiчках, озерах i навiть у криницях поменшало води. У лiсах сухо, вогненебезпечно. На мiських ринках не побачиш грибiв, хоч колись у цей час їх було море. На пасовиськах трава повисихала. Худобi немає їсти. Тому й цiна на молоко з середини вересня до сьогоднi зросла за трилiтрову банку вiд 12 до 20 гривень. Пiднiметься й ще, бо ж коренеплоди не вродили через посуху, силоснi теж.

Притягнення до суду й арешт колишньої Прем’єр–міністра України Юлії Тимошенко — резонанснi подiї серпня–вересня. Упродовж цього часу суд розглядав газовi угоди 2009 року. Як з’ясувалося, вже в 2010 році Тимошенко погодилась на ціну, яка в півтора раза вища за європейську, тодi як ціна за транспортування газу через Україну була відповідно заниженою. Уклавши, як її називають нинiшнi урядовцi, кабальну угоду, вона тим самим впроваджувала в життя московську тезу про Україну як про несправжню державу і одночасно грубо порушувала ст.18 Конституції України, згідно з якою співробітництво з іншими країнами повинно бути взаємовигідним і будуватися за загальновизнаними нормами міжнародного права. Хіба це не є зрадою національних інтересів України? Оскільки енергоносії є суттєвою частиною при виробництві більшості видів продукції, то одним розчерком пера Тимошенко зробила економіку країни неконкурентоспроможною на світовому ринку.

Ще наприкінці минулої війни в одній з уцілілих хат села Ковалівки Полтавського району облаштували лікарняний заклад. Згодом люди, як кажуть, усім миром збудували дільничну лікарню, що обслуговує мешканців 11 сіл Ковалівської сільради (а це більш як 5 тисяч жителів) та сусідньої Новоселівської. Відтоді її кваліфіковані й досвідчені фахівці надають землякам найнеобхіднішу медичну допомогу цілодобово. Та на 43–му році роботи дільничної лікарні ми дізналися про те, що районна влада збирається її «оптимізувати», тобто закрити стаціонар і перетворити його на амбулаторію загальної практики сімейної медицини. Необхідність таких «убивчих» для медзакладу змін можновладці мотивували традиційно: мовляв, у районному бюджеті не вистачає коштів на утримання дільничної лікарні, а в її діяльності «вищестоящі» комісії знайшли відхилення від сучасних стандартів.

Українська держава чи не першою у свiтi в новiтнi часи оформила новий тип суспiльно–полiтичного ладу — олiгархат. У такiй державi вся полiтична, економiчна, судова влада зосереджена в руках купки олiгархiв, фактичних i формальних її володарiв. Ще давньогрецький фiлософ Платон стверджував, що «олiгархи — люди, жадiбнi до грошей, i, як дикуни, шанують золото та срiбло»...

Виступаючи в програмi «Вiд першої особи» на радiо «Ера», народний депутат М. Чечетов неодноразово твердив, що в Українi iснує «одiн закон для всєх» (на це нiби вказував i Президент В. Янукович пiд час прес–конференцiй), а прийнятий уночi на 8 липня Верховною Радою України Закон про пенсiйне забезпечення вважає справедливим для всiх професiй, якi iснують в Українi. Вiн навiть артистично нiби «просльозився», бо втрачає половину своєї пенсiї за поданий ним голос «за», тому що максимальний розмiр пенсiї, згiдно з прийнятим законом, не може перевищувати десяти мiнiмальних зарплат, тобто не бiльше 8 тис. грн...

Висловлю свою думку щодо окремих результатiв соціологічних досліджень, якi засвiдчили: в українському суспільстві iснують настрої ностальгії за часами панування комуністів і просто за СРСР.

Хочу подiлитися своїми думками щодо iнтерв’ю в телепередачi полiтика Гриценка стосовно суду над Тимошенко. Його запитали: як вiн оцiнює процес. Вiдповiдь нардепа мене вразила.