«УМ» неодноразово писала про те, як окремі правозахисники влаштовують гучні пресконференції щодо порушення прав людини «за колючкою», часто навіть не перевіривши інформацію. Керівництво Держдепартаменту з питань виконання покарань обурюється, що окремі шукачі правди відмовляються відвідати виправні заклади в рамках громадського контролю, хоча таку можливість їм готові надати в будьякий момент.

Неабиякий земельний скандал уже місяць триває на Черкащині. З подачі місцевої облради (зрозуміло, що не без відома її голови та окремих зацікавлених депутатів) розбазарюється прибережна смуга Дніпра біля села Сокирне. Варто відзначити, що ця мальовнича місцевість з виходом до Кременчуцького водосховища — зовсім неподалік обласного центру й тому неабияк «впала в око» місцевим можновладцям.

На початку цього тижня жителі Ірпеня, що під Києвом, утворили «живий ланцюг» в центрі міста — на розі вулиць Третього Інтернаціоналу і Тургенівської. Причина — протест проти незаконного, на їхню думку, зведення приватним підприємством «Сфера 2012» багатоповерхівок у центрі міста, що призведе до чергової вирубки кількох сотень сосон у зеленій зоні. У принципі, подібні акції на межі людського відчаю впродовж останніх років вже є звичними для курортного Приірпіння, яке поки що ще зберігає свій неофіційний статус «легенів столиці». Але цей останній протест показовий тим, що відбувся через кілька днів після іншої події — наприкінці минулого тижня саме в Ірпені обласний прокурор Олександр Гардецький проводив координаційну нараду керівників правоохоронних органів Київщини. Одним із головних питань наради був і земельний дерибан. Виходить так: яке місце б не обрали правоохоронці для координації дій щодо боротьби із земельними оборудками, менше цих оборудок там не стане. І на це є свої причини.

Самовільне захоплення земельних ділянок чи перспективних об’єктів державної власності, особливо для столиці, вже стало цілком закономірним. Незважаючи на те, що Президент України Віктор Ющенко ініціював прийняття парламентом закону, який передбачав би кримінальну відповідальність за рейдерство, наше законодавство і досі не поповнилося результатом цієї ініціативи. Поки народні депутати отримують зарплату, їздять по курортах і роблять вигляд, що працюють на благо держави, Україна і далі живе тими ж проблемами, що й рік тому. Від правового беззаконня в першу чергу страждає інтелігенція і ті, кого прийнято називати інтелектуальним потенціалом держави. Саме ці люди потребують чи не найбільшого захисту. Ще взимку науковці, серед яких академіки Національної академії наук України, професори та доктори наук, звернулися до глави держави із закликом втрутитися у ситацію й захистити від рейдерських нападів майно Всеукраїнського товариства «Знання» — організації, яка стояла біля витоків української незалежності.

Кілька днів поспіль полтавських старшокласників та учнів профтехучилищ на годину–другу «зачиняли» в розташованій практично на околиці обласного центру «зоні» — виправній колонії №64. Поїздки туди для них у рамках проекту «Профілактика злочинності серед «важких» підлітків» організував Полтавський медіа–клуб за сприяння місцевих управлінь освіти та Державного департаменту України з питань виконання покарань. Причому якщо раніше подібні «екскурсії» на Полтавщині обмежувалися «малоліткою», тобто Кременчуцькою виховною колонією для неповнолітніх (саме тією, в якій проходив свої життєві університети Віктор Янукович), то тепер чи не вперше підлітків повезли до «дорослої» чоловічої колонії, де за умов відповідного режиму відбувають покарання за тяжкі та особливо тяжкі злочини приблизно півтори тисячі засуджених.

Право носити краповий берет кожен боєць ВВ здобуває буквально потом i кров’ю. Це не просто головний убір, а відзнака найвищої кваліфікації бійця спецпідрозділу. Як правило, ця традиція має найміцніші корені саме у Внутрішніх військах України, Росії i Білорусі. Але останнім часом «краповики» стали з’являтися й у інших спецпідрозділах МВС.

Із командувачем ВВ Олександром Кіхтенком нагода поспілкуватися випала під час завершальної фази змагань серед спецназівців Внутрішніх військ на право носити краповий берет. Тоді як професіоналізм бійців лише зростає, самі війська немов би «зависли» на роздоріжжі: на законодавчому рівні, волею парламентаріїв, вони так і не стали Національною гвардією. І ця історія про «гвардійців Президента» триває вже більше трьох років. Натомість здатність ВВ виконувати сучасні завдання з охорони правопорядку відзначають європейські колеги — жандарми Франції та карабінери Італії. А генерал Кіхтенко запевняє, що забезпечити порядок на матчах футбольної першості Європи, що проходитиме у 2012 році в Україні і Польщі, його підлеглі готові хоч зараз. Поки що ж бійці ВВ традиційно їдуть на море — забезпечувати спокій тих, хто відпочиває. Про все це
в бліц–інтерв’ю «Україні молодій».

У оповіданні Аркадія Аверченка «Нянька» грабіжник опиняється в досить кумедній для себе ситуації: потрапивши до чужого помешкання, застає там малу дівчинку, яка наївно пропонує пограти... «в розбійників». Напхавши «трофеями» кишені, лобур на прохання малолітньої зв’язує їй руки, зачиняє у ванні і припиняє гру, хутко накивавши п’ятами. А ось в реальному житті мешканець Донецька, заставши у квартирі 12–річну дівчинку, вже диктував їй свої умови гри. Повертаючись додому після уроків, школярка з Пролетарського району, мабуть, не звернула увагу на незнайомця. І дарма — щойно вона відчинила двері квартири, грабіжник увірвався за нею слідом...

Конфліктна ситуація, про яку піде мова, могла б залишитися тільки фактом відносин між кількома сільськогосподарськими формуваннями та їхніми засновниками і не заслуговувала б на увагу в загальноукраїнській газеті, якби не два принципові «але».
По–перше, вона безпосередньо стосується темпів розвитку в Україні такої галузі, як кукурудзівництво, тим паче що у цієї культури є всі підстави невдовзі претендувати на роль одного з пріоритетів аграрної сфери. Як свідчить закордонний досвід реалізації біопаливних програм, саме кукурудза — оскільки її врожайність одна з найвищих — виходить там на перші місця як сировина для виготовлення біоетанолу. В нашій країні, після спаду інтересу до качанистої і різкого скорочення посівів, зараз намітився швидкий прогрес. Нинішнього року площі під цією культурою зросли майже на тридцять відсотків у порівнянні з 2007–м. По–друге, події, що сталися на Вінниччині, яскраво віддзеркалюють ті типові схеми, за якими відбувається перерозподіл власності в аграрній сфері цілої держави, причому їхні автори та виконавці надто не переймаються, наскільки законними є такі дії.
Лист до редакції від І. М. Семенцова, керівника підприємства «Земун Поле плюс», розташованого в Києво–Святошинському районі, до якого додавався цілий пакет документів на підтвердження правдивості описаного, примусив виїхати у відрядження на місце розгортання подій і зустрітися з людьми.

У виправних колоніях країни у праці задіяно близько 30% засуджених. І це при тому, що за останні кілька років кількість засуджених в Україні зменшилася приблизно на 25% (нині в СІЗО та «на зоні» перебуває 149 тисяч осіб). Щоправда, ці дані загальні, адже в кожній установі свій відсоток працюючих щодо тих, для кого праця — це не «по понятіях». До того ж не можуть бути охоплені працею арештанти СІЗО — в них інші турботи — перебіг слідства та вирок суду. За словами голови Держдепартаменту з питань виконання покарань Василя Кощинця, в кримінально–виконавчій системі «є установи різних напрямів», десь працює лише 20% засуджених, а десь — навіть 70%. Остання цифра є реальністю для Черкаської виправної колонії №62, яка є зразковою в плані виробництва, у чому нещодавно мав змогу переконатися журналіст «УМ».