Пізно в понеділок, за кілька годин до завершення 15-добового «дедлайну» після 26 березня, Центральна виборча комісія оприлюднила остаточні результати парламентських виборів. Главі ЦВК Ярославу Давидовичу довелося зачитувати підсумковий протокол упродовж кількох годин. Це дуже об'ємний документ, бо до нього, зокрема, входять результати по кожному з 225 територіальних виборчкомів. До того ж перед встановленням результатів виборів ЦВК довелося розглядати кілька скарг. Відтак країна дізналася про офіційні результати виборів близько десятої вечора (а почалося засідання о 16.00).

Наступного ранку після оголошення офіційних результатів виборів Президент Віктор Ющенко зібрав у себе весь сонм лідерів політичних сил, які подолали 3-відсотковий бар’єр. Місця за круглим столом на Банковій зайняли Віктор Янукович, Юлія Тимошенко, Юрій Єхануров, Олександр Мороз і Адам Мартинюк (Симоненко перебував «у відрядженні»), а також заступники голови секретаріату Васюник і Матвієнко.

У суботу невтомна Черкаська міська територіальна виборча комісія подарувала городянам ще один сюрприз: більшістю голосів висловилася за нові вибори мера.

Підсумкове засідання Центральної виборчої комісії почалося вчора о 16-й годині. На жаль, станом на цей час номер «України молодої» вже доверстувався, тож ми не встигли донести до читачів офіційні цифри. Однак ці дані не надто відрізняються від тих, що були оприлюднені ще 30 березня. Після звірки електронних та паперових протоколів, а також їхнього уточнення, з'ясувалося, що йдеться лише про соті частки відсотка.

Майже чотири роки тому Олександр Єльяшкевич отримав політичний притулок у Сполучених Штатах. Одразу після парламентських виборів-2002 він виїхав з України, побоюючись за своє життя. У 2000-му на нього напали, Єльяшкевич одержав важкі травми голови. Опозиціонер звинуватив у організації нападу Леоніда Кучму, а невдовзі на підтвердження цієї версії з'явилися й плівки Мельниченка. На одному із записів голоси, схожі на мову Кучми та голови СБУ Деркача, обговорювали те, як би «добити» Єльяшкевича.
Після трьох із половиною років вимушеної еміграції Олександр Сергійович повернувся разом зі своїм напарником Миколою Мельниченком в Україну. Нині Єльяшкевич працює секретарем у Громадській раді з питань забезпечення реалізації виборчих прав громадян. Він має свій кабінет у секретаріаті Президента, хоча й працює там на громадських засадах. Нашу розмову ми почали саме з виборів.
Коли мова зайшла про Мельниченка, голос Олександра Сергійовича підвищився, а мовлення — пришвидшилося. Він неохоче розповідає про екс-майора та останні події в «касетному скандалі». Зокрема, про новий виток «тейпгейту» — записи, на яких Мельниченко сам зізнається, що задовго до оприлюднення «плівок» про «писання» Кучми знали лідер СПУ Мороз і тодішній глава РНБО Марчук. Єльяшкевич закликає не відволікатися на ці скандали і каже, що головне — це зміст записів, що викривають екс-Президента та його оточення.

На інавгурацію втретє обраного президента Білорусі Олександра Лукашенка не приїде жоден із закордонних лідерів. Навіть Владімір Путін, який першим привітав «бацьку» з перемогою, а потім його приклад наслідували лише три диктатори — лідери Китаю, Ірану, Куби. У прес-службі адміністрації Лукашенка пояснюють відсутність високих закордонних гостей на інавгурації тим, що їх просто не запрошували. Мовляв, такої практики щодо цієї церемонії у Білорусі немає. Водночас сьогодні подивитися на урочисте «третє пришестя» Лукашенка таки приїдуть відомі росіяни. У білоруському МЗС говорять, що здебільшого це будуть діячі культури і мистецтв.

Голова Верховного Суду Василь Маляренко підтвердив факт своєї відставки з посади і заявив, що в поданій ним заяві про звільнення немає політичних мотивів. В інтерв'ю каналу «Інтер» пан Маляренко зазначив: «Я дав слово колективу [ВСУ], що як тільки пройдуть вибори, незалежно від результату, я подаю заяву про відставку... у зв'язку з тим, що брав участь у виборах. 26-го [березня] пройшли вибори, а 27-го зранку я, відповідно до того слова, що дав раніше, подав заяву».

Протягом останнього тижня значного резонансу набула публікація «УМ» від 01.04.2006 р. під назвою «Блакитно-помаранчева iрпеніада, або Як на рівні міста можна створити «велику коаліцію» «Нашої України» та Партії регіонів». Уже на цьому тижні у номері «УМ» за 05.04.2006 р. наша газета повідомляла й про те, що у понеділок територіальна виборча комісія міста прийняла рішення про оголошення підсумків виборів iрпінського міського голови і проголосила переможцем Мирославу Свистович, кандидата від блоку «За чесну владу!». Нагадаємо, що, за словами голови ТВК Наталії Ганах, пані Свистович випередила свого найближчого конкурента — заможного бізнесмена Олега Бондаря, якого підтримав блок «Наша Україна», майже на 800 голосів. I це при тому, що на посаду мера балотувалося 17 кандидатів.

У четвер увечері польські парламентарії поставили крапку в гострій дискусії щодо саморозпуску Сейму. 239 депутатів, боячись втратити після перевиборів мандати, проголосували проти такої пропозиції провладної партії «Право і справедливість». Нагадаємо, що причиною кризи у польському парламенті є відсутність більшості протягом тривалого часу. Керівництво «ПіС», яку очолює рідний брат президента Качинського Ярослав, виступало за розпуск Сейму, бо неефективність його роботи блокує радикальні реформи уряду.

Прихильники БЮТ відтепер мусять не тільки носити білі шалики з червоним сердечком на знак підтримки Юлії Тимошенко, а й їсти політично правильне морозиво. Одразу п’ять комбінатів «Луганськхолоду» ще під час виборів розпочали виробництво морозива «Юлія» у формі серця. Щоб ні в кого не виникало сумнівів щодо паралелі з Юлією Тимошенко, на упаковці морозива зображено серце, дуже схоже на передвиборчу символіку БЮТ.