Кіровоградська міська ТВК ухвалила рішення про визнання виборів мера Кіровограда недійсними. За таку ухвалу проголосували вісім із десяти членів територіальної виборчої комісії. Голова ТВК Леонід Багно та секретар під час прийняття рішення були відсутні. Пан Багно, який уже два дні перебуває на лікарняному, прокоментував ситуацію як «неконтрольовану і неправомірну».

У кримському виборчкомі досі не можуть визначитись із результатами волевиявлення 26 березня. Його голова Олексій Кондратенко киває на Сімферопольську міську територіальну виборчу комісію №8, яка, мовляв, єдина гальмує весь процес. Там, справді, ніяк не впораються з протоколами і бюлетенями. Можливо, через відсутність голови Володимира Крилова, який перебуває допоки на лікарняному. До речі, саме до нього є серйозні претензії у міської прокуратури, оскільки тервиборчком не забезпечив у день голосування бюлетенями (кількiстю 4,5 тис.) медичні установи, виправну колонію, СІЗО, що в підсумку й стало приводом для порушення кримінальної справи.

Українська влада працює нормально й навіть успішно: в економіці спостерігається прогрес (навіть по субсидії на оплату комунальних послуг звертається значно менше людей, ніж раніше), «іспит на демократію», провівши «чесні і відкриті» вибори, склали (хоча на місцях через «самодіяльність» деяких політичних сил справді були проблеми), словом, підстав для оптимізму значно більше, ніж приводів поплакатися. Таким може бути короткий виклад довгого вступного слова Президента на початку його традиційної (і, теж уже традиційно за часів Ющенка, трансльованої у прямому ефірі) прес-конференції. А далі почалося, за висловом самого Віктора Андрійовича, «найцікавіше»: відповіді на запитання журналістів.

Голова Сейму Литви Артурас Паулаускас, який стiкерує вже другу каденцію, позавчора був позбавлений своєї посади. Під час таємного голосування за постанову про відсторонення Паулаускаса від виконання обов'язків голови парламенту проголосували 94 депутати, проти — 11, повідомила прес-служба Сейму Литви. Учора вже було обрано наступника Паулаускаса — Відаса Гедвіласа, представника Партії праці, досі він був віце-спікером.

Склад майбутнього парламенту суттєво оновиться. В ньому буде значно більше «дебютантів», аніж тих осіб, які зараз доношують у своїх кишенях депутатські посвідчення IV скликання. До наступної Верховної Ради переобралася лише третина чинних нардепів — 167, хоча бажаючих було значно більше. Якщо взяти у процентному відношеннi, то склад парламенту «провітриться» на 62,89 відсотка. Ступінь оновлення Верховної Ради є навіть більшим, ніж у 2002 році: тоді в українському «конгресі» засіло 181 переобраних нардепів.

Навіть вибори не змогли притлумити інтерес публіки до судового процесу над колишнім співробітником міліції В'ячеславом Синенком, що триває в Донецьку. Екс-правоохоронця, зокрема, звинувачують в організації вибуху на стадіоні «Шахтар», який у 1995 році забрав життя президента місцевого футбольного клубу Ахатя Брагіна. Вже на першому засіданні обласного апеляційного суду, як повідомляла «УМ», відповідач зробив сенсаційну заяву, звинувативши у замаху на своє життя відомого підприємця, одного з лiдерiв Партії регіонів Ріната Ахметова. Пізніше Синенко почав стверджувати також, що «ліквідацію» Брагіна провели зовсім не ті люди, яких офіційно названо винними (а декого навіть засуджено) за той кривавий злочин.
Але й надалі сюрпризи від нинішнього майора донецької міліції не скінчилися. У судовій залі Синенко заявляє: відомий журналіст Ігор Александров заїжджав до нього в лікарню влітку 1998 року, коли звільнений iз правоохоронних органiв оперативник потрапив у центрі міста під автоматні черги кілерів. Мовляв, розуміючи, що з лікарняної палати, у разі повторення спроби замовного вбивства, йому пряма дорога до моргу, Синенко передав оглядачу незалежного телеканалу незаперечні докази зрощення донецької влади з найбрутальнішими представниками місцевої кримінальної «братви». Саме ці матеріали Александров нібито планував використати в підсумковій програмі свого циклу викривальних репортажів, та не встиг.

Щоправда, є глуха підозра, ніби ця активність — упродовж березня у прокаті з'явилося, за безпрецедентно гучної реклами, одразу кілька нових стрічок вітчизняного виробництва — пояснюється тим, що фільми молодих кінематографістів несли в собі запас політичної реклами. Відтак ті, хто спонсорував продукування стрічок, виявляли зацікавленість не стільки в кіно, скільки в тому, аби в глядацькому залі виникали чіткі симпатії до певних політичних сил. Втім давайте говорити предметніше і з цією метою проглянемо деякі складові кінематографічного життя.

Про те, що Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», м'яко кажучи, не зовсім відповідає Конституції держави, деякі політики та правники вже казали, але якось так обережно й невиразно, що тих розмов майже ніхто не почув. Хоча така невідповідність є кричущою, особливо там, де йдеться про обласні та районні ради.

За попередніми офіційними результатами, які подало вчора вранці міністерство внутрішніх справ Італії (в країні не існує ЦВК, а проведення виборів та підрахунок голосів покладається на МВС), перемогу на парламентських виборах здобула опозиційна лівоцентристська коаліція «Союз» на чолі з Романо Проді. «Союз» набрав 49,8 відсотка виборців і незначно випередив правлячу правоцентристську коаліцію Сильвіо Берлусконі «Дім свободи», за яку проголосували 49,7 відсотка виборців.