Працівники управління Служби безпеки України в Тернопільській області викрили значні зловживання на лікеро-горілчаному заводі в райцентрі Чортків. Як повідомили кореспонденту «УМ» у прес-службі УСБУ, спеціалісти управління, перевіряючи стан ринку підакцизних товарів в регіоні, відзначили невідповідність акцизних марок та етикеток на пляшках із спиртними напоями виробництва названого заводу.

59 карикатур за годину — такий своєрідний рекорд по швидкості малювання у цьому жанрі встановив нещодавно художник з Тернополя Микола Дмитрух. Здобув він цю перемогу на міжнародному конкурсі карикатуристів у польському містечку Устронь, де, зокрема, проводилися і змагання на швидкісне малювання з натури.

У райцентрі Кременець Тернопільської області, славному своєю історією, обікрали краєзнавчий музей. Як повідомив кореспондентові «УМ» старший інспектор Центру громадських зв'язків обласної міліції Петро Колісник, невідомі злодії якимось чином зуміли, не виламуючи замків, пробратися в приміщення і викрасти цінні експонати з відділу стародавньої історії.

Iз цією піснею пов'язане все моє життя. Під неї я, можна сказати, росла, бо з трирічного віку впродовж досить довгого часу постійно чула її вдома і з платівки, і по радіо, і у виконанні частих у нашому домі гостей, серед яких у далекі вже 60-ті було багато відомих сьогодні всій Україні людей культури і мистецтва. Кілька разів на тиждень я навіть постійно прокидалася під неї десь опівночі — неподалік знаходився тоді Будинок офіцерів, розходячись звідки з танців, молодь постійно заводила популярний шлягер. Уже школяркою мене постійно запитували: «То твій тато — той відомий поет Борис Демків, який написав «Квіти ромену»?». Але дуже влучно підмітив інший поет — славнозвісний Сергій Єсенін — стосовно того, що велике ( не за розміром, а за значимістю) зблизька розгледіти важко, набагато краще бачиться воно з відстані. Мені, щоб осягнути значимість цієї пісні, потрібна була відстань у багато років і відстань вічності, в яку в останній день 2001-го відійшов батько...

Не так давно вздовж трас та на вулицях населених пунктів Тернопільщини з'явилися чималі бігборди з «цікавими» анонімними заявами стосовно підтримки курсу Президента та уряду. Тобто на тлі, наприклад, українського прапора чи тернопільських краєвидів красується запевнення «Підтримуємо!» стосовно того самого курсу. Підпису, хто саме підтримує, нема. Швидше за все, мається на увазі чи то все скопом місцеве населення, чи навіть весь український народ. Однак самому населенню й народу така заява на кількаметрових полотнищах, схоже, зовсім не подобається, бо на переважній більшості полотен явно видно спроби заперечити написане — особливо дістається слову «підтримуємо», непродумано написаному авторами з самого низу.

Оригінальна новинка для наречених з'явилася в Тернополі. Новий зал, де відбуватиметься урочиста церемонія реєстрації шлюбів, відкрився не будь-де, а у приміщенні Художнього музею. За словами його директора Ігоря Дуди, придумано таку новацію спільно з Тернопільським РАГСом в інтересах, так би мовити, обох сторін.

Виявляється, маленька і скромна Тернопільщина веде з-поміж інших регіонів України перед і в деяких дуже специфічних сферах. Наприклад — розвитку такої молодіжної субкультури, як готи. Коли місцеві сільські бабусі бачать цих хлопців і дівчат (справді дуже схожих на вампірів, відьм та їм подібних персонажів із сучасних фільмів жахів), то відразу починають хреститися і читати «захисні» молитви, а також із щирим острахом констатувати, що кінець світу таки ось-ось настане. Насправді ж готи зовсім не такі жахливі, як їхній «прикид». Навпаки, зовсім не страшні, зате дуже оригінальні.

Як «УМ» уже повідомляла, голову Тернопільської обласної державної адміністрації Івана Курницького звільнено з посади за невідповідну поведінку під час ліквідації наслідків стихії, що завдала регіону величезних збитків 10—11 липня цього року. Саме таку причину звільнення підтвердив місцевим журналістам під час представлення нового голови ОДА і віце-прем'єр-міністр Іван Кириленко. А новий голова виявився тернополянам дуже навіть знайомим...

В одному із сіл Козівського району Тернопільської області сталася подія, яку ще довго будуть обговорювати місцеві жителі. До однієї із сільських жінок приїхав на літні канікули чотирнадцятирічний онук з Миколаєва. Кілька днів тому він розважався під вечір тим, що катався по вулиці на саморобному візку, беручи час від часу за «пасажира» когось із малечі. Так посадив на той візок і шестирічну дівчинку, і, трошки покатавши її, раптом скерував свій «транспортний засіб» у бік пшеничного поля.

«Відродження України може відбутися тільки через усвідомлення її унікальності» — так називається досить об'ємна праця, над якою аж сорок (!) років працював тепер уже 71-річний пенсіонер із села Максимівка Підволочиського району Тернопільської області Іван Майкович. Ще дитиною він був насильно переселений разом із сім'єю із споконвічних лемківських земель на Миколаївщину, відтак уже підлітком пережив складні події, що відбувалися після Другої світової війни в західноукраїнських областях, тож ще з юнацьких років одержав достатній досвід для розуміння, що саме потрібно українському народові для незалежності й добробуту.