Події вкрай насиченого і знакового 16 лютого є сенс викладати у зворотному порядку. Отож, уже під вечір топ–новиною дня стала заява Генпрокурора Віктора Пшонки про те, що 17 лютого «закон про амністію» (авторства представника Президента в парламенті Юрія Мірошниченка) набуває чинності. «Це означає звільнення побратимів, закриття кримінальних справ та збереження Майдану», — поділився радістю Арсеній Яценюк.

Харків — місто усталених традицій. Як тільки в першій столиці УРСР з’являється хтось з опозиціонерів, йому влаштовують «день святого Патріка». Позавчора зеленкою облили неабикого, а самих Арсенія Яценюка та Олександра Турчинова, котрі виходили з лікарні «Укрзалізниці» після зустрічі з Юлією Тимошенко.

Засновник, перший ректор, а нині — почесний президент Києво–Могилянської академії В’ячеслав Брюховецький пояснив «Україні молодій», чому він не увійшов до структур Майдану — приміром, до його Ради. Бо, каже, ініціативна група «Першого грудня» («де я є наймолодшим», — додає він з усмішкою) ухвалила рішення зберігати нейтралітет.

Комісар ЄС з питань розширення європейської політики сусідства Штефан Фюле має всі підстави пожартувати, як інший частий єврогість на наших теренах — Олександр Кваснєвський, котрий пообіцяв придбати в Києві квартиру, щоб зекономити на готелях.

Про те, що спочатку варто аналізувати, а вже потім лякатися, вчора на прес–конференції говорив колишній голова Центрвиборчкому Володимир Шаповал. Йдеться про «сто перше китайське попередження», що Президент буцімто пообіцяв розпустити чинну Верховну Раду і призначити до неї позачергові вибори.

«Беркут», що прицільно стріляє по журналістах; новітні «військові» кореспонденти, які зазнали поранень на Грушевського; викрадені, побиті, катовані працівники ЗМІ й блогери — все це, звісно, не могло не «сподобатися» міжнародній організації «Репортери без кордонів».

Теза про те, що Конституцію України кожен політичний режим переписує під себе, при всій своїй заяложеності зберігає актуальність. Нові нюанси у цю тезу вносить сьогоднішня ситуація, коли опозиційна трійка, ще не ставши владою, вже має розбіжності в написанні нової Конституції, причому розбіжності ґрунтовні.

Втрати будь–якої країни, якій випало жити в часи політичних «землетрусів», окрім убитих, поранених чи зниклих безвісти, мають іще один вимір — еміграцію. Мартиролог фактичних жертв доповнює перелік репутаційних мінусів — по одному на кожного політбіженця. Мінуси ці є актуальними і для держави як системи влади, і для опозиції, якщо країну залишають її представники.

«Майдан — то наша діжка меду, а трибуна — ложка дьогтю», пишуть у соцмережах. Народне віче минулої неділі було ювілейним, десятим, починаючи з кінця листопада, і лишило по собі в кого скепсис, а в кого — розчарування. Точніше, квінтесенція мітингу — виступи опозиційної трійки.

Остаточні висновки робити ще зарано, але конституційний процес, здається, пішов. Принаймні тією мірою, що влаштовує владу та «реєстрову» опозицію. Учора Верховна Рада ухвалила рішення самотужки переписувати Конституцію, без залучення фахівців «зі сторони».