Кiлька днiв тому міністр аграрної політики України Олександр Баранівський провів селекторну нараду з регіональними представниками щодо початку масових весняних польових робіт. Особливості цьогорічної посівної головний аграрій країни пояснив тим, що розвиток весняних процесів нині відбувається із запізненням на два-три тижні.

Так із висоти пташиного польоту деякі місцеві сільгосппідприємства підживлюють аміачною селітрою свої озимі. Адже через негоду це не вдалось зробити, як, власне, розгорнути широкий фронт весняно-польових робіт звичними сіялками ні у традиційні лютневі «вікна», ні у ці весняні дні. Задоволення не із дешевих — 40—45 гривень за «авіаційний» обробіток одного гектара, тому, зрозуміло, це собі можуть дозволити лише великі й заможні господарства.

Сільгоспвиробники Запорізької області весною цього року планують засіяти 1036,1 тисячі гектарів (з урахуванням пересіву озимих культур). Варто зазначити, що з 303 тисяч гектарів озимих культур у задовільному стані — 209,3 тисячі гектарів, або 69,1 відсотка від загальної посівної площі. Пересіяти ж необхідно 23,8 тисячі гектарів — близько 8 відсотків, повідомляє компанія «ПроАгро» з посиланням на прес-службу Запорізької облдержадміністрації.

У Анатолія Юхимовича Левицького, завідувача сектором лісовідновлення та лісорозведення Черкаського обласного управління лісового господарства, у лісі трудився ще його дід — Іван Митрофанович. У графині Малишевої, котра мала тут землі, Левицький — найстарший, який став засновником цієї трудової династії, свого часу працював лісником.

Немає повісті сумнішої на світі... ніж передвиборчі програми політичних партій. За ідеєю, це мають бути «солодкі цукерки в яскравій обгортці», які б вселяли у виборця віру й оптимізм у світле майбутнє. Але якщо вже навіть ці обіцянки не змiцнюють віру в майбуття, то якими будуть їхні реальні кроки за умов приходу до влади? Автор пропонує ретроспективно оцінити результати та наслідки аграрних перетворень у Чеській Республіці і через їхню призму поглянути на перспективи вітчизняної аграрної політики.

Гарячі часи настали нині у спілці колективних власників «Міжгір'я», яка об'єднує чотири села Чорнобаївського району Черкаської області — Червоногірку, Скородистик, Іркліїв та Загородище. Це єдине нерозпайоване господарство на Черкащині, а може, й у всій Україні. Тамтешні селяни стверджують, що почуваються кріпаками, адже досі не мають на руках документів про земельні паї. За їхніми словами, ще у 1994 році було розроблено спеціальний статут, яким передбачалося, що «землі і фонди господарства є неподільними, і подальша їх доля може вирішуватися тільки при ліквідації спілки».

На Запоріжжі під озимі зернові культури було відведено 436,9 тисячі гектарів ріллі. Не дочекавшись вересневих дощепадів, аграрії заправили насінням лише дві третини запланованих площ. У жовтні таки задощило, проте у зиму посіви вступили у пригніченому стані.

За нинішньою передвиборчою метушнею і новими спробами політиків зачарувати електорат «полів і ферм» шквалом надмірної любові вже якось призабулося, що саме в такий же зимовий період 2000 року частокіл пропрезидентського партійного оточення також готовий був рушити на село, аби в найкоротші строки втілити в життя указ щойно коронованого на другий строк Леоніда Кучми «Про невідкладні заходи щодо прискореного реформування аграрного сектору економіки». Тоді Аграрна партія України (АПУ) як локомотив «грандіозного проекту» навіть взяла на себе політичну відповідальність за його результати. Чим завершилася чергова кампанія реанімації постколгоспного сільського господарства, видно з відстані шести прожитих років. Струсила із себе політичну відповідальність, як Бровко блохи, й АПУ, змінивши свою назву на Народну партію під проводом Володимира Литвина. Ще одна група соратників Кучми вже захрипла від криків «Не так!» і звинувачень команди Ющенка у розвалі сільського господарства.
Саме в той же час «прискореного реформування» зник із карти наукового світу й унікальний — єдиний такого рівня на просторах колишнього СРСР — Інститут хрестоцвітих культур, розташований на околиці Івано-Франківська. Щоправда, ще залишаються актуальними напрацювання фахівців цього НДІ, які можна застосувати для поліпшення кормової бази вітчизняного тваринництва і заміни частини традиційних дорогих енергоносіїв дешевшими й екологічно чистими. Про це розмова з колишнім заступником директора Інституту хрестоцвітих культур з наукової роботи, а нині директором Ботанічного саду Прикарпатського національного університету Миколою КЛИМЧУКОМ — «батьком» семи нових сільгоспкультур, захищених авторськими свідоцтвами.

На Черкащині молочна криза найбільше вдарила по виробниках молока: як водиться, крайніми знову стали наші селяни — закупівельні ціни на літр молока знизилися в області до 60 копійок. Що цікаво, такі «шалені» гроші пропонують тепер власникам Квіток та Берізок навіть ті молокозаводи, які ніколи не працювали на російський ринок.

Потішний віршований рядок «у гаю пасуться ко...» залишається досить двозначним не тільки для дітлахів, а й для дорослих. Бо оте «ко...» хоча й насправді виявляється коровою, молока іноді дає, немов «ко...» трохи інше. Тобто коза. Однак на тлі обміління «молочних рік» та скорочення дійного поголів'я у господарствах Донеччини є й приємні винятки. Приміром, працівниці філії агрофірми «Агротіс» «Богоявленське» Мар'їнського району минулого року надоїли 5009,3 тонни молока. Від кожної із 750 корів тут отримали по 6679 кілограм. Плюс у порівнянні з попереднім роком становить 1579 кілограмів.