Весело й велелюдно було вчора в центрі Києва — майже як на гуляннях з нагоди якогось із державних свят. Святкувати, правда, не було чого: прихильники «антикризової» коаліції до обіду так і не дочекалися подання Президентом до парламенту кандидатури Прем'єра-Януковича, і їхні опоненти марно (знову ж таки, станом на 15-ту годину) закликали главу державу розпустити Верховну Раду й оголосити дострокові вибори. Тож веселилися «превентивно»: ходили столицею мітинговими процесіями, показували вистави, вітали політичних лідерів, словом, розважалися хто як міг.

Звістка про те, що голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев пропонує учасникам перемовин на вітчизняному владному олімпі підписати «конституційний договір №2», багатьма одразу почала сприйматись як своєрідна прелюдія до «продавлювання» цієї ідеї там, нагорі. Бо з урахуванням минулих традицій важко навіть припускати, що обтяжений такою посадою у виконавчій владі політик не «узгоджував» свою ініціативу з «вищестоящими», себто просто не ретранслював того, що в останніх на умі.

За добу до великої розвилки, де праворуч підеш — розпустивши парламент, а ліворуч — подаcи до Верховної Ради кандидатуру Януковича як майбутнього Прем'єра, політичне життя України повністю сконденсувалося в одному повідомленні. Воно було укладене вчора вранці прес-службою Банкової. «Президент України Віктор Ющенко планує провести сьогодні консультації, згідно зі статтею 90 Конституції України щодо дострокового припинення повноважень Верховної Ради України, з головами депутатських фракцій, Головою Верховної Ради та його заступником» — так починалася ця замітка. В кінці йшлося про те, що глава держави вважає право на розпуск «своїм останнім аргументом». Президент вдасться до цього методу, якщо не буде підписано Універсал національної єдності, а фактично — коли Янукович не пристане на вимоги глави держави.

Учора кубинський лідер Фідель Кастро передав свої повноваження молодшому брату Раулю. Відтепер тимчасовим (принаймні як стверджує офіційне повідомлення) першим секретарем Компартії Куби, головкомом та президентом Виконавчого комітету країни (іншими словами — уряду) стане Брат-2. Причина в тому, що Фіделеві у понеділок зробили складну операцію на кишечнику. Операція була раптова, а не планова. Тому лікарі не наважуються прогнозувати, щонайменше прилюдно, як довго комуністичний «батько» Острова Свободи пролежить на лікарняному ліжку.

Попри нинішнє політичне роздоріжжя, на думку Григорія Явлінського, українська ситуація все одно здоровіша, ніж російська, хоча українцям і не вдалося роз'єднати бізнес та політику. А саме це, за словами російського ліберала, мусило би стати запорукою успіху.
Україну Явлінський знає не з чуток — він народився і виріс у Львові. Він визнає Львів «малою батьківщиною», каже, що розуміє це місто і знає тут кожен камінь. Раз на рік він неодмінно приїздить до Львова, адже тут живе його брат і поховані батьки. Явлінський готовий особисто прислужитися українсько-російському порозумінню. Проблема наразі в одному — людина з таким способом мислення не є президентом Росії.

Взагалі Володимира Стретовича можна назвати аксакалом парламентської «правової» діяльності. У Верховній Раді ІІ скликання він був головою Комітету з питань правової політики і судово-правової реформи. У минулій Верховній Раді очолював Комітет iз питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Що й казати — завдання не з легких. Переобравшись до парламенту V скликання, він очолив Комітет iз питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Перше інтерв'ю на «новій-старій» посаді лідер партії «Християнсько-демократичний союз», один із фундаторів блоку «Наша Україна» дав саме «Україні молодій».

«У політичному житті України настає момент істини». Так оцінив важливість «загальнонаціонального круглого столу», який розпочався ввечері в середу в секретаріаті Президента, його ініціатор Віктор Ющенко. Мета зібрання, за словами глави держави, — всім політичним силам об'єднатися навколо національних інтересів України: «забезпечення державного суверенітету, цілісності кордонів, території, втілення економічних перетворень, гарантування всіх демократичних прав і свобод, які завойовані» тощо. Відкриваючи представницьке засідання, Президент висловив сподівання, що цей «круглий стіл» стане «точкою відліку нового часу в політичному і суспільному українському житті», допоможе політикам припинити «розбрат і коливання», «відмовитися від політичного реваншу і протистояння, підтвердити незмінність і незворотність внутрішнього і зовнішнього курсу України, відійти від особистих амбіцій» і нарешті всім обійняти чітку позицію щодо важливих для долі держави перспектив. Підсумком обговорення мало стати підписання Універсалу національної єдності.

— Юрію Анатолійовичу, ви як народний депутат трьох скликань тепер спостерігаєте за парламентською кризою збоку. Наскільки складною є нинішня ситуація в державі, які ризики та загрози вона несе?
— Особливо непокоїть, що ми почули з Верховної Ради заклики окремих депутатів, що вони призначатимуть Прем'єр-міністра самі, без Президента, самі сформують всі інші органи влади, не підкоряться ймовірному указу Президента про розпуск парламенту. Спікер Мороз оголошує це по телебаченню, члени антикризової коаліції роздають коментарі пресі...

Називайте це хоч яким словом — консультаціями, переговорами, домовленостями, — а між «Нашою Україною» та «антикризовою» коаліцією вони таки почалися. Діло серйозне. Принаймні серед спрямовуючих та визначальних «нашоукраїнців» більше ніхто категорично не відкидає можливості зійтися в одному союзі з Партією регіонів.