Раціональне зерно у словах фахівця, без сумніву, є. Більше того, деякий прогрес у цьому напрямі присутній, адже вже найближчі чвертьфінальні пари визначатимуться «сліпим» жеребом. Це значить, що на шляху до півфіналу Кубка, який дає футболістам звання майстрів спорту, з великою часткою ймовірності можуть зійтися, скажімо, «Сталь» — «Іллічівець», «Таврія» — «Металург» (Запоріжжя). А якщо переможці подібних пар ще й вийдуть один на одного у півфінальній стадії? Тоді хтось зі згаданої «малої четвірки» потрапить у фінал, який майже гарантовано дає місце в Кубку УЄФА. З огляду на наш клубний рейтинг, така перспектива мало тішить. Тому однозначно безрейтингове визначення суперників схвалювати важко.

Стартовий матч 1/8 фіналу Кубка України, що проходив у Києві, видовищним назвати складно. Гра «Волині» відверто не відповідала рівню команди вищої ліги, хоча при цьому, як жартували на трибунах, лучани явно претендували на роль лідерів, але не вищого, а першого дивізіону. «Гумористи», вочевидь, мали на увазі те, що склад господарів поля в цьому матчі був більше наближений до «Динамо-2». Утім це практика більшості клубів, які беруть участь у Лізі чемпіонів. Відмінність між «нами» й «ними» полягає в тому, що, випускаючи на поле резервістів, елітні клуби при цьому не збираються відмовлятися від претензій на національний Кубок.

Скільки існує варіантів падіння монети, котру підкинули? Ви скажете: орел чи решка, тобто два, і... це буде помилкою. Один із героїв Чингіза Абдуллаєва розробив свою теорію про те, що завжди існує «третій варіант», віра в який допомогла цьому «афганцеві» вижити. Не настільки вже і неймовірно, що монета може стати на «ребро». Особливо якщо вона падає з рук арбітра на вологий трав'яний газон футбольного поля. Це і є той третій варіант, за яким права першою вводити м'яч у гру не одержить жодна з команд.

Відразу три українські команди минулого уїк-енду стартували у єврокубкових турнірах з кваліфікаційної стадії. І всі три подолали цей бар'єр.

Донецький «Металург» удруге поспіль поступається київській команді (перед домашнім прийомом «Динамо» був невдалий виїзд до «Оболоні»). А враховуючи вояж у Парму в Кубку УЄФА, це вже третій поспіль «бублик» бронзових призерів минулої першості.

Політика подвійних стандартів — цей термін у спортивній Україні з легкої руки президента Професіональної футбольної ліги Равіля Сафіулліна визначає принципи національної Федерації футболу (ФФУ), яку очолює Григорій Суркіс. Хоча відкриті листи від Сафіулліна до Суркіса-старшого та, у відповідь, від Стефана Решка до Сафіулліна наводять на думку про те, що подвійні стандарти діють власне у стосунках ПФЛ та ФФУ. Мовляв, «обоє рябоє». Збоку виглядає так, ніби між цими організаціями ведеться змістовна співпраця, проте неузгодженість та взаємні звинувачення виникають регулярно. Щоправда, широкий загал про це дізнається епізодично, тому й пояснює усе «по-дилетантському» — протистоянням «шахтарського» й «динамівського» кланів.

Другий день третього туру Ліги чемпіонів приніс перемоги чотирьом колишнім володарям Кубка європейських чемпіонів — «Манчестер юнайтеду», «Реалу», «Порту» та «Аяксу». Водночас обидва представники Італії програли, в тому числі й чинний чемпіон континету — «Мілан». Якщо додати до цього вівторкове фіаско «Інтера», то виходить, що з квартету апеннінських клубів реноме серії А підтримав лише «Ювентус».

Дякуємо, «Динамо», за яскраве видовище, за так потрібну всім нам перемогу. Коли є позитивний результат, та ще й при добрій грі, то можна навіть забути про кількість валідолу, випитого в останні хвилини вівторкового матчу. Звичайно, на тлі переможної ейфорії мало хто зверне увагу на досить рідкісну, як для наших «європейських кампаній», посмішку Фортуни. Погодьтеся, що частіше саме по наших клубах і збірних б'ють рикошети, вигадані суддями пенальті та вилучення. Цього ж разу і австрійський арбітр був бездоганним, і відскоки м'яча були на користь киян, і поперечина воріт Шовковського захищала сітку від м'яча, і сам Сашко діяв на вищому рівні.
І все ж везіння киян було другорядним. Врешті-решт, у природі все рано чи пізно взаємно компенсується.

У болгарському місті Пловдив фінішував командний чемпіонат Європи, який залишив чоловічу і жіночу збірні України за межею призерів. Враховуючи успішні виступи в попередні роки на шахових олімпіадах та чемпіонатах світу, хтось, імовірно, зробить висновок про провал. Цифри, звичайно, річ уперта, але заради об'єктивної оцінки такого результату слід зважити на деякі суттєві обставини.

За великі гроші у футболі можна купити все. Це ще раз підтвердив Катар — маленька країна Аравійської пустелі, де (вперше у своїй історії за межами швейцарської штаб-квартири) відбувся надзвичайний конгрес ФІФА. Зібравшись у катарській столиці — місті Доха, представники 204 національних асоціацій мали можливість переконатися, що у футбол там вкладають просто космічні суми. Не дивно, що у місцевих клубах забезпечують собі безбідну старість такі зірки найпопулярнішої гри у світі, як аргентинці Батистута і Каніджа, німці Еффенберг та Баслер, француз Лебеф тощо. Запрошували й нашого Олега Лужного, але українець вирішив, що йому ще рано залишати Європу.