Потрібний залп українців у єврокубках

      Відразу три українські команди минулого уїк-енду стартували у єврокубкових турнірах з кваліфікаційної стадії. І всі три подолали цей бар'єр. Чоловічий «Маркохім» з Маріуполя удома без проблем переміг слабенький кіпрський «Анагеннісі» (25:16, 25:18, 25:21), і тепер у наступному раунді Кубка ЄКВ азовці гратимуть в албанському місті Дуррес (група 12), де 7—9 листопада їхніми суперниками будуть місцева «Теута», болгарський «Марек юніон» та хорватський «Вараждин». На цій же стадії у боротьбу за трофей вступить і віце-чемпіон України — харківська «Юракадемія», яка в румунській П'ятрі-Нямт у ті ж дні боротиметься за дві путівки до 1/8 фіналу з московським «Динамо», господарями турніру та переможцями кваліфікаційного раунду у шостій групі.

      Нашим жіночим командам — одеській «Дженестрі» та черкаському «Хімволокно-Спартаку» — довелося докласти чималих зусиль, аби вийти зі своїх кваліфікаційних груп Кубка топ-команд. Обидва колективи посіли у своїх групах другі місця і продовжать тепер боротьбу в Кубку ЄКВ. Але особливо хотілося б відзначити не успішний загалом результат, а той факт, що єврокубкові турніри нарешті прийшли у нашу країну. Президент черкаського клубу Юрій Мрачковський за природою максималіст. У минулому сезоні «Хімволокно-Спартак» дебютував у Суперлізі, де команда зберегла «прописку», посівши шосте місце, проте керівник «хімічок» поставив завдання пробитися у єврокубки (!) через Кубок України. Коли ж фінал проти чемпіонок з Одеси дав таке право, Юрій Станіславович, не вагаючись, запропонував провести кваліфікаційний турнір у Черкасах. До речі, доти українські клуби навіть не претендували на право приймати у себе групові турніри, тож можна привітати з «дебютом» не лише «Хімволокно», а й увесь наш волейбол. Приємно й те, що перший млинець виявився зовсім не глевким: Черкаси провели змагання на високому рівні — завдяки підтримці місцевої влади, підприємства «Хімволокно» і товариства «Спартак».

      Вочевидь, саме рідні стіни й допомогли черкащанкам не провалити свій єврокубковий дебют, бо якби не гаряча підтримка вболівальників, хтозна, чи вдалося б молодій команді (вік гравців до 18 років) подолати психологічний дискомфорт. Як, до речі, і новому тренеру колективу, Володимиру Ромацюрі, який лише три тижні тому приїхав з Харкова, де працював у «Юракадемії». Про непередбачуваність жіночого волейболу сказано вже багато. І перша гра «Хімволокна» стала класичною ілюстрацією цієї непередбачуваності. У перших двох партіях господарки майданчика у спорткомплексі «Будівельник» упевнено переграли шведський «Катрінегольм» — 25:22, 25:22, а далі сталося неймовірне — 0:7 (!) на початку третьої партії. Команда, як кажуть, просто зупинилася — помилялася на прийомі, подачі та в атаці. І хоча два сети українки програли «пристойно» — 22:25, 24:26, дух лідерства у матчі було втрачено, що позначилося у вирішальній, п'ятій, партії — поразка 12:15. Найгірше те, що суперник, як виявилося, був найслабшим учасником турніру, і вже наступного дня на наших чекала гра з віце-чемпіоном значно сильнішого за наш, російського, чемпіонату — бєлгородським «Університетом».

      Українки налаштувалися на цей поєдинок так, як на останній бій у житті: у дівчат аж «очі горіли», і приголомшений суперник зміг вирвати перемогу в першій партії лише завдяки досвіду — 27:25. Надалі ж росіянкам постійно доводилося наздоганяти «Хімволокно», вони припускалися помилки за помилкою, тоді як у Мудрицької, Малишевої, Крутько, Рижкової, Хостищевої та Фаринюк практично все виходило в атаці й надійно діяв блок. Не обійшлося і без кількох витягнутих «мертвих» м'ячів. Враховуючи клас суперника, цю першу перемогу «Хімволокна» можна назвати історичною — 3:1 (27:29, 26:24, 25:23, 25:21).

      Останній день мав показати, хто продовжить боротьбу за Кубок топ-команд з першого місця у групі, а хто стане другим і перейде в Кубок ЄКВ. Після того, як росіянки легко переграли шведок, нашим дівчатам треба було у трьох партіях обігравати добротну фінську «Хямеенлінну». Розпочали українки жваво, «взявши» перші дві партії — 25:15, 25:22, але потім ледь не повторився «шведський синдром» — в окремі моменти наша команда відставала на 9 (!) очок (4:13, 13:22) і єдине, що змогла, так це скоротити рахунок — 20:25. Під час перерви Володимир Ромацюра зміг повернути гравців до тями і четверта партія, а з нею й матч залишилися за нами — 25:22.

      За подібним сценарієм відбувалися події й у словенському місті Нова Гориця, де грали команди шостої групи. Одеська «Дженестра» теж розпочала з поразки грецькому «Філатлетіку» — 2:3 (15:25, 28:30, 25:18, 25:22, 13:15), але потім упевнено переграла кіпрський АЕЛ — 3:0 (25:14, 25:14, 25:13) та словенський «Хіт» — 3:0 (25:23, 25:17, 25:17) і посіла друге місце у групі.

Кубок топ-команд. Кваліфікаційний раунд.

Група 3

«Дженестра» — «Філатлетік» — 2:3, АЕЛ — «Хіт» — 0:3

«Дженестра» — АЕЛ — 3:0, «Хіт» — «Філатлетік» — 0:3

«Хіт» — «Дженестра» — 0;3, «Філатлетік» — АЕЛ — 3:0

Підсумкова таблиця:

            В     П     О     Р/П   К/П

1. «Філатлетік» (Греція)     3     0     6     9—2   4,500

2. «Дженестра» (Одеса)  2     1     5     8—3   2,667

3. «Хіт» (Словенія)     1     2     4     4—3   0,500

4. АЕЛ (Кіпр)     0     3     0     0—9   0,000

Група 6

«Катрінегольм» — «Хімволокно» — 3:2, «Університет» — «Хямеенлінна» — 3:0

«Хімволокно» — «Університет» — 3:0, «Хімволокно» — «Хямеенлінна» — 3:1

«Університет» — «Катрінегольм» — 3:0

Підсумкова таблиця:

            В     П     О     Р/П   К/П

1. «Університет» (Росія)     2     1     5     7—3   2,333

2. «Хімволокно» (Черкаси)    2     1     5     8—5   1,600

3. «Хямеенлінна» (Фінляндія) 1     2     4     4—6   0,667

4. «Катрінегольм» (Швеція)   1     2     4     3—8   0,375

      У кваліфікаційному раунді Кубка ЄКВ 21—23 листопада «Хімволокно» гратиме в голландському місті Веерт (група 2), де його суперниками будуть: однойменний місцевий клуб, данський «Ольборг» та хорватська «Рієка». «Дженестра» їде у португальське місто Фамалікао, де тими ж днями у групі 3 сперечатиметься за одну з двох путівок до 1/8 фіналу Кубка ЄКВ з місцевим «Академіко», італійським клубом «Фоппапедретті» та французьким АСПТТ «Мюльхауз».