Недільне позачергове засідання Ради було закритим — журналісти могли чути лише віддалене відлуння непростої дискусії щодо де–факто оголошеної Росією війни. А ще воно було коротким: дуже швидко парламентарії ухвалили кілька постанов, щоразу набираючи конституційну (від 300 до 318) більшість голосів.

Не без запізнення, але МВС почало розшукувати екс–Президента України Віктора Януковича. Його дані й фотографія, ненависна більшості українців, з’явились на офіційному міліцейському сайті. Генпрокуратура ж тим часом висунула кривавому правителю «підозру про злочин» — йдеться про статтю 115 ККУ («навмисне вбивство з обтяжуючими обставинами»).

Після демонтажу паркану біля Верховної Ради — перманентний мітинг. Люди з плакатами, люди в цивільному і в плямистих одностроях, люди з ідеями та без, романтики і просто приблуди заполонили весь простір перед парламентом. Журналістські посвідчення перевіряють лише безпосередньо в будівлі, а не на трьох блок–постах по периметру, як раніше.

Перед початком інтерв’ю Ірина Бекешкіна каже, що ось–ось будуть готові свіжі опитування, проте їх, на жаль, доведеться викинути в кошик. Останній зріз електоральних симпатій не відображає різких пертурбацій минулого тижня — зникнення Януковича та звільнення Тимошенко.

За відсутності достовірної інформації про склад нового уряду iнтернетом гуляють його «фейкові» версії. Щодо правдивого списку міністрів, то він — хочеться вірити — сьогодні буде затверджений Верховною Радою. А вчора, о 19.00, за нього голосував Майдан. Є варіант складу уряду, що опинився у розпорядженні видання «Комерсант».

Сьогодні виповнюється тиждень, як у парламенті постала нова — революційна — більшість, і саме на сьогодні попередньо було заплановано кульмінацію голосувань: призначення нового уряду.
За Конституцією–2004, яка нині є чинною, формування Кабміну й призначення Прем’єр–міністра можливе тільки після появи у Верховній Раді більшості у вигляді офіційної коаліції парламентських фракцій.

...Коли за три дні подій відбувається більше, ніж за три роки, це важко вмістити в рамки оглядового газетного матеріалу. Коли на твоїх очах руйнується владна цитадель, що, здавалося, стоятиме непорушною, ейфорія межує із занепокоєнням. А коли занепокоєння справджується й старі сідниці мостяться в нові крісла, охоплює майже відчай.

Почати хотілось би з цитати. Розлогої, але необхідної. Автор — Дмитро Корчинський — персона дуже неоднозначна, що не заважає йому бути влучним і доречним. «Припустимо, що Януковичу вдасться розігнати Майдан. Але потім доведеться знову розганяти повстанців, які отаборяться на Михайлівській площі.

У кровопролиття в центрі Києва, окрім вуличного, є ще один вимір: переговорний. Утім це визначення умовне — досі жодної користі від «чаювань» із Віктором Януковичем опозиція не мала. Повернувшись учора вночі з Банкової, Віталій Кличко прямо доповів народу: «Нічого хорошого з переговорів я не приніс». «Президент сказав, що є тільки один вихід — це все залишити, очистити Майдан, і що всі повинні піти додому. Все, про що він говорив — це про те, щоб лідери опозиції закликали людей на Майдані припинити протистояння і скласти зброю», — сказав Кличко. А Арсеній Яценюк додав, що Янукович поставив ультиматум: або опозиційна трійка відхрещується від Майдану, або сідає в тюрму.

Такого Верховна Рада ще не знала (бо безкровна спроба штурму у 2004–му не рахується). Учора зранку маніфестанти–опозиціонери спробували впритул підійти до будівлі парламенту, а оскільки всі підходи до Грушевського, 5 уже два місяці перекриті «Беркутом», спалах сутичок був неминучим. Тиснув опозиційний «фронт» і в будівлі ВР — подейкували, що спікер Володимир Рибак перебував у передінфарктному стані.