З м'яса навар не вийшов

Ця мила 20-річна жіночка з'явилася в м'ясному павільйоні сумського ринку і запропонувала перекупнику свіжину. Мовляв, живуть вони в селі, збираються різати свиней, то хай би зразу їх і купили. Чого ж ні? Перекупник сів із жінкою до своєї машини, аби їхати до села, та дорогою вона попросила заїхати до лікарні. Мовляв, там дитина дуже хвора лежить. Саме тому, що гроші на лікування потрібні, доводиться й свиней продавати. Чоловік згодився. За якийсь час жінка вийшла з лікарні вся згорьована: завтра робитимуть операцію, терміново грошей треба, а в неї нема. І співчутливий чоловік запропонував їй тисячу: яка різниця — зараз дати гроші чи по приїзді в село, коли вже свинину забиратиме! Втім жіночки, яка знову зникла за дверима лікарні, дочекатися вже не зміг...

Наметів поменшало, протесту — ні

Сумські студенти, які десять днів страйкували у наметовому містечку в сквері Шевченка, вирішили згорнути табір протесту, залишивши лише кілька символічних наметів, що нагадуватимуть: студентський протест триває. Тим часом вони вирішили зосередитися на інших формах боротьби.

Як сто одного шукали,

Як сто одного шукали,

Малий Тарасик весь день був біля мами на городі. Але годині о сьомій, озирнувшись, Тетяна не побачила малого. Почала шукати — не знайшла. Звичайно, стривожилася, бо ж сім'я мешкає на околиці села Собичеве у Шосткинському районі. І чи не відразу за їхнiм будинком починається великий ліс.
Спочатку за пошуки взялися селяни на чолі з сільським головою. Але й дотемна хлопчика знайти не змогли. Тому близько одинадцятої вечора зателефонували до міліції.

Хто протистоїть страйкуючим студентам?

У сквері біля пам'ятника Шевченку вже стоять не три, як на початку акції, а двадцять два намети страйкуючих студентів, про яких розповідала «УМ». Себто студенти активізуються. Не сплять і їхні опоненти — явні та таємні. Представники влади починають шукати грунтовніші аргументи на користь об'єднання і вже самі, як було в останньому телеефірі місцевого телебачення, вказують на деякі помилки, що допускаються у процесі.

«Студенти — не бидло, Царенко — не ректор»

Безстроковий страйк розпочали студенти Сумського державного університету. Наметів у сквері Шевченка стало ще більше. Бо студенти університетів дуже хочуть почути відповіді на багато запитань: чи законно відбувається процедура ліквідації-реорганізації вузів? Чому iз СумДУ вже почали вивозити меблі і зірвали вивіску на вході, а заразом — і українську державну символіку? Чи проведені, як належить, інвентаризація, детальна ревізія? Бо ж матеріальні цінності та фінанси мають здатність губитися в метушні. І чи законно здійснюється кадрова реорганізація? Запитань ще багато. Серед них і те, чому так довго й цинічно мовчить Київ? Готується до передвиборчих перегонів? Але ж у виборчому процесі мають брати участь ще й виборці. Зокрема ті, які сидять сьогодні у сквері Шевченка.

Не даси — не здаси

Хабар професорці дали в службовому кабінеті. Й відразу забрали — оперативники управління боротьби з організованою злочинністю. Солідна професорка, щоправда, наполягала на тому, що гроші від студентів — це подарунок їй на завтрашній день народження. Але тут уже цілком можна було послатися на наказ міністра освіти пана Кременя — не приймати від студентів навіть цукерок. Хоча в даному разі йшлося явно не про щирі подарунки: за складання державного іспиту випускниками трьох груп викладач отримала вісімсот гривень. Як кажуть: з миру по нитці — голому сорочка.

Двоє на глибині сім метрів

На «01» зателефонували будівельники. Працюючи поруч, вони почули, як покликав на допомогу один чоловік, за кілька хвилин пролунав зойк іншого. Зазирнувши до каналізаційного колодязя, вони побачили на далекому дні двох людей, вже непритомних.

Кладовище під підлогою

Відсутністю матері донька стурбувалася не відразу: та збиралася в гості до рідних на Західну Україну, тож і вважали, що жінка там. Але три місяці мовчання здалися аж надто довгою паузою. 20 травня донька звернулася до міліції. Правоохоронці зв'язалися з колегами із Закарпатської області, й виявилося, що за вказаною адресою жінка навіть не з'являлася... Знайшли зниклу під підлогою у власному будинку в селі Рябина Великописарівського району.

Як стають українцями

Як стають українцями

Олегу Медуниці цього року виповниться 33. Вік визначальний, як на наші уявлення. Майже півтора року Олег очолює всеукраїнську молодіжну громадську організацію — Молодіжний націоналістичний конгрес. Лише недавно склав повноваження голови Сумського обласного комітету молодіжних організацій, залишившись, утім, заступником голови, — від Сумщини він дистанціюватися не хоче. Бо народився у Сумах.
Біографія загалом традиційна: закінчив школу, педінститут за фахом — учитель географії-біології, працював у сільській школі. Можна уявити його кар'єру, якби вона припала на інші часи: чоловік молодий, енергійний, напевне, став би директором школи, а там, дивись, — у райвно чи й облвно знайшлося б крісло для здібного організатора, спортсмена, туриста. Втім шкільний випускний припав на 1988-й. У 90-му Медуниця був серед тих, хто створив у Сумах Спілку незалежної української молоді. У жовтні того ж року Олег — серед перших студентів, які розбивають на київському майдані намети. Пригадую тих хлопчиків-студентів початку 1990-х, їхню спробу змусити цей світ мислити інакше... Дивувало тоді й викликає питання зараз: звідки в тих «суто радянських» дітей сходу України взявся український патріотизм і відмінне від загальноприйнятого сприйняття історії?

Нiхто не проїде, нiхто не пройде

Хто ще десять років тому чув на Сумщині про нелегальну міграцію чи контрабанду? Принаймні в тих масштабах, про які йдеться сьогодні. Отож нині охороняти кордон — означає володіти ситуацією в прикордонні та інформацією про неї. Як експеримент був створений новий підрозділ інспекторів прикордонної служби. Проводився він саме на базі Сумського прикордонного загону. І виявився успішним. І наприкінці 2002 року цей підрозділ з експериментального перетворився на офіційний.