Розсердила міністра транспорту і зв'язку Миколу Рудьковського стаття «Запрошення в чужий монастир», яка з'явилася цієї суботи у газеті «Дзеркало тижня». У нiй сказано, що Прем'єр Віктор Янукович розпочав службове розслідування щодо дій Рудьковського, які «загрожують національній безпеці». Йдеться про візит в Україну, на запрошення Рудьковського, Худайберди Оразова та Нурмухаммеда Ханамова — туркменських опозиціонерів-вигнанців і ворогів покійного Туркменбаші. Ашгабат гостро відреагував на прихильність українського урядовця до туркменської опозиції, тож, на думку автора статті, це може негативно вплинути на «газову» дружбу Туркменії й України.

Після гучної заяви міністра юстиції Олександра Лавриновича, що він уже заплатив за новими тарифами і пропонує повторити цей подвиг усім законослухняним громадянам, стало зрозуміло: влада взялась за своїх підданих всерйоз і готова застосовувати найрізноманітніші важелі, аби змусити їх платити більше. Події минулого тижня підтвердили, таки ми маємо рацію. Спочатку віце-прем'єр-міністр Володимир Рибак заявив, що в Україні може з'явитись міністерство житлово-комунального господарства — щоб регіони краще розуміли, як треба правильно витрачати кошти. А через день y Комітеті Верховної Ради з питань будівництва і житлово-комунального господарства відбулось перше засідання робочої групи, створеної за результатами міжкомітетівських слухань. Очолив робочу групу представник антикризової коаліції, депутат-«регіонал» Валерій Петросов.
Хвиля подорожчання комунальних послуг нині котиться Україною. І кожен регіон має свої особливості.

Чергові, вже треті за останні дев'ять місяців, вибори міського голови Кіровограда призначені на 11 лютого. Тим часом районні та апеляційний суд обласного центру ледь не щодня розглядають справи, які стосуються перевиборів міського голови, що так невдало «відбулися» 26 листопада.

Відновлення демократії — процес в Україні незавершений, а часто i непоступальний. Це підтвердилося 12 січня 2007 року, коли було схвалено закон про внесення змін до деяких законів України щодо статусу депутатів Верховної Ради АР Крим та місцевих рад (далі — Закон). Так завершився процес імператизації мандатів депутатського корпусу. За межами імперативного мандата залишилися лише депутати сільських і селищних рад.

Недаремно Юлія Тимошенко сподівалася на те, що ухвалений внаслідок ситуативного союзу з Партією регіонів закон про імперативний мандат допоможе її Блоку повернути до своїх лав «блудних синів» у місцевих радах. Як повідомила вчора на прес-конференції керівник фракції БЮТ у Київській міськраді Тетяна Меліхова, ті депутати, які раніше перейшли з Блоку Тимошенко до інших фракцій (читай — до більшості, що підтримує мера Леоніда Черновецького), тепер просяться назад. За словами Меліхової, станом на вчора у неї була вже одна заява депутата, який побажав повернутися до фракції, а також звернення ще 6 депутатів (їхніх прізвищ пані Тетяна не назвала). Ще б пак, адже, згідно із законом, ухваленим «в обмін» на підтримку подолання вето Президента на закон про Кабмін, ті депутати, які виходять із «рідних» фракцій у радах, узагалі втрачають мандат.

Буквально на наступний день після того, як «УМ» записала інтерв'ю із членом Центральної виборчої комісії Андрієм Магерою, надійшла інформація про те, що Апеляційний суд Києва скасував постанову Печерського районного суду від 11 грудня про визнання протиправною бездіяльностi ЦВК у питанні перевірки зібраних підписів за проведення референдуму про вступ України до НАТО та ЄЕП. ЗМІ відгукнулись на подію найрізноманітнішими заголовками, наприклад, «Суд довів, що ЦВК недарма їсть свій хліб». Вочевидь, таки недарма. Але це не означає, що — читаємо інше інформаційне повідомлення — «Ідею Медведчука з референдумом, накрили мідним тазом». Про «мідні тази» наразі не йдеться, адже ЦВК (як вже писала «УМ») ухвалила відповідний протокол щодо перевірки підписів й передала одну з його копій до секретаріату Президента. Рішення суду аж ніяк не нівелює цей протокол, хіба що лише працює на отримання членами ЦВК моральної сатисфакції. Адже доведено, та ще й без права на касацію, що Центрвиборчком діяв у рамках закону та своїх повноважень.
І все ж саме з цього — «натовсько-референдумного» — питання, котре є зараз найгарячішим в контексті ЦВК, ми починаємо бесіду з Андрієм Магерою.

Минула п'ятниця показала всім, хто в цьому ще сумнівався і бачив замість коси німб: святих в українській політиці немає. Блок Тимошенко, опустивши очі долу, натиснув кнопки для подолання президентського вето на закон про Кабмін. Навіть найбільш златоусті його речники на чолі з Самою не змогли надати хоч трохи переконливих пояснень цього кроку.

Минулого місяця уряд «порадував» українців, які за власні кошти вирішили порятуватися від непомірно високих цін на тепло та гарячу воду, встановивши автономне опалення, — заборонив взагалі встановлювати в багатоквартирних будинках індивідуальне опалення. Щоправда, через деякий час уряд трохи спохватився і додав: заборона тимчасова, поки не будуть виписані єдині правила та норми. Однак у благі наміри державних мужів щось віриться важко. Менш за все думають вони про безпеку громадян, мабуть, бояться, що непомірно високі комунальні тарифи підштовхнуть українців рахувати свої гроші й шукати альтернативні джерела опалювання власних помешкань. І це може стати масованим ударом по централізованих схемах теплопостачання, тобто по стабільних грошових річках, що пливуть до комунальних кишень. Бо платитимуть громадяни, в яких стоять свої котли й лічильники, набагато менше, ніж платять теплокомуненерго і водоканалам нині.

Ситуація у найвищих ешелонах влади завжди викликала жвавий інтерес у людей — як у тих, що мають перепустку до владних коридорів, так і простих громадян, які бачать високопосадовців тільки на телеекранах. Нині, коли про помилки та прорахунки державних чиновників почали говорити не тільки на кухнях, цей інтерес зріс у багато разів. Чому Президент та Прем'єр так довго не могли дійти згоди під час формування бюджету, якщо обидва декларували, що дбають про країну і людей? Які наслідки для кожного з нас може мати протистояння між гілками влади?..
Завжди дипломатичний і стриманий в емоціях, перший заступник глави президентського секретаріату Арсеній Яценюк спілкувався з журналістом «УМ» у напівофіційному форматі: «з краваткою, але без піджака». На прямі запитання на тлі святкової ілюмінації відповідав ненабагато вiдвертiше, ніж дозволено йому за протоколом.