У квітні минулого року в Кракові Тетяна Гамера–Шмирко вперше в житті вийшла на старт марафону й несподівано здобула перемогу на цьому престижному щорічному турнірі. Багато хто подумав: це ніби як уперше взяти в руки зброю — й поцілити одразу в «яблучко». Другий «постріл» Тетяни вийшов теж прицільним: через півроку на чемпіонаті світу в корейському Тегу уродженка Тернопільщини фінішувала 15–ю, ставши найкращою з українських марафонок, і при цьому показала нормативний час категорії А, який дозволяє виступити на Олімпіаді в Лондоні. Напрочуд вдалою вийшла й третя марафонська спроба Гамери: трохи більше місяця тому вона побила рекорд України, фінішувавши в Осаці другою з часом 2 год. 24 хв. 46 сек.

Такого стрімкого сходження Тетяни могло й не бути, якби не обставини, що змусили худорляву легкоатлетку, яка спеціалізувалася на дистанції 1,5 км, змінити амплуа.

Перехід до найвиснажливішої дисципліни спортсменка сприйняла спокійно. Як зізналася Таня, пошуки тренера, котрий погодився б займатися з «неперспективною» підопічною рівня кандидата в майстри спорту, тривали довго, тож вона була готова на будь–які випробовування, аби тільки змагатися на високому рівні. Про приємні і не дуже миттєвості своєї професії 28–річна нова зірка вітчизняної легкої атлетики розповіла «Україні молодій».

В олімпійський рік легкоатлети елітної групи готуються до головних стартів чотириріччя за індивідуальним планом. З огляду на це й формувався склад української збірної на чемпіонат світу в закритих приміщеннях, що завершився минулої неділі в Стамбулі. На «Атакой атлетікс арені» частково виступали наші лідери, частково — молодь. Як уже повідомляла «УМ», така строката компанія спромоглася здобути одну золоту й дві срібні медалі. П’ятиборка Наталя Добринська виграла з новим світовим рекордом, другі місця посіли її колега Олексій Касьянов та бігунка на 800 м Наталія Лупу.

Практично в один час лідер українського чоловічого волейболу — харківський «Локомотив» — припинив боротьбу за перемогу в двох турнірах. Спершу «залізничники» спіткнулися у чвертьфіналі європейського Кубка виклику, а напередодні Міжнародного жіночого дня засмутили своїх шанувальниць поразкою московському «Динамо» на тій самій стадії «плей–оф» відкритого чемпіонату Росії. Щоправда, для наставника «Локо» Юрія Філіппова дві невдачі мають абсолютно різний смак.

Чемпіонат Європи з шахів серед жінок, який учора завершився в турецькому Газієнтепі, подарував неабияку інтригу. Переможець турніру визначився в ендшпілі, і не в шаховому, а в математичному. Одразу три шахістки після 11 турів набрали однакову кількість очок, тож для визначення шахової королеви Старого світу довелося використовувати додаткові показники. Головний із них — «перфоманс рейтинг», для підрахунку якого застосовують спеціальну формулу. Тож, аби дізнатися ім’я чемпіонки — а нею стала росіянка Валентина Гуніна, — довелося чекати результатів усіх партій і вмикати комп’ютерні програми. Це сталося на кілька годин пізніше, ніж завершилися матчі претендентів на «золото».

Люди кажуть, що земля українська багата талантами — і не помиляються. Особливо потужний у нашої країни інтелектуальний потенціал. Офіцій­ного рейтинг–листа «найрозумніших» країн світу хоч і не існує, але за опосередкованими ознаками можна припустити: Ук­раїна — серед лідерів. Принаймні у традиційних змаганнях інтелектуалів — шахах — наші співвітчизники утримують провідні позиції. Скажімо, українська чоловіча збірна двічі вигравала шахову Олімпіаду, а обидва її «флагмани» — Василь Іванчук та Руслан Пономарьов — у 2002 році розіграли між собою світову шахову корону.

Здається, помилялися футбольні скептики, коли, коментуючи переїзд київського «Динамо» на НСК «Олімпійський», прогнозували напівпорожні трибуни на домашніх матчах «біло–синіх» у чемпіонаті України. Хоча й справді мало хто вірив, що поєдинок на оновленій арені, нехай і з приставкою «київське дербі», викличе неймовірний інтерес у столичних шанувальників футболу. Та хай там що, але за поверненням «Динамо» на арену своїх героїчних звитяг спостерігало трохи більше 51 тисячі глядачів. Без сумніву, поміж цієї численної армії, яка за три місяці зимової «сплячки» добряче зголодніла за грою номер один у світі, була й група підтримки «канонірів», однак не настільки велика, щоб перекричати своїх опонентів із протилежного табору. До слова, вже в першому матчі прем’єр–ліги на «Олімпійському» встановлено новий рекорд відвідуваності чемпіонатів України. Попереднє досягнення (45 204 глядачів) належало матчу «Шахтар»—«Металіст», який відбувся в жовтні минулого року на «Донбас–Арені».

На відміну від жіночого біатлону, справи у його «старшої сестри» — лижних перегонів — в Україні йдуть не надто добре. Якщо вітчизняні біатлоністки досить часто піднімаються на п’єдестали великих спортивних турнірів, то лижниці отримують медалі на міжнародних змаганнях лише на «великі свята». І, що цікаво, останнім часом робить це лише одна спортсменка — Валентина Шевченко. Проте і вона не вічна — багаторічному лідерові української жіночої збірної через 7 місяців виповниться 37 рокiв. Вочевидь, прийшов час передати естафету молодшим та бiльш перспективним. А з огляду на нинішній склад національної збірної, найбільше ця характеристика підходить молодшій партнерці Шевченко — Марині Анцибор, яка, щоправда, наразі не може похвалитися серйозними здобутками на міжнародних трасах.

Проте, як з’ясував кореспондент «України молодої», 24–річна представниця Конотопа не сидить на місці й уже зараз, із новим наставником та «другим диханням», готується підкорювати «топ–30».

Найтитулованіший клуб країни — «Динамо» — неприродно рано припинив боротьбу за Кубок України, відтак навесні повністю сконцентрується на боротьбі за чемпіонський титул, який «біло–сині» востаннє вигравали в 2009 році. Можливо, разом з поверненням на НСК «Олімпійський» динамівці знову стануть на переможний шлях. «Часу на експерименти немає, потрібно виграти чемпіонат», — коротко окреслив завдання на сезон новий спортивний директор «біло–синіх» Олексій Михайличенко, який у клубі патронує селекційний відділ. Головне придбання столичного клубу — швейцарський півзахисник Адмір Мехмеді.

Скромна стаття державних витрат на санний спорт в Україні останнім часом скоротилася до крайньої межі. Уся увага освітньо–спортивного міністерства була сконцентрована на підготовці до I Юнацької зимової олімпіади. Відтак життєдіяльність дорослої команди саночників на сезон 2011/2012 років забезпечували місцеві бюджети. До слова, всі наші саночники представляють Львівщину.