По суті, новий відлік часу розпочався для районного центру Чортків, що на Тернопільщині. А все через випадкову археологічну знахідку в самому центрі міста. Під час копання ями пiд фундамент для зведення нового будинку в земляній товщі було виявлено стародавнє житло-землянку із залишками печі та посуду.

Обласний голова Тернопільщини Анатолій Жукінський став одним із перших щасливчиків, якого врятував від буцегарні прийнятий парламентом і підписаний Президентом закон про імунітет депутатів місцевих рад.

У село Дорогичівка Заліщицького району Тернопільської області «УМ» відрядила свого кореспондента тому, що саме там мешкає легендарна бабуся Помаранчевої революції Параска Королюк. Останнім часом преса дуже часто згадувала її ім'я у зв'язку із сміливою спробою цієї колоритної жіночки «помирити» Віктора Ющенка з Юлією Тимошенко. Одні журналісти змальовували її такою собі дивачкою, інші — занадто наївною людиною, яка не розуміє, що у політичних верхах — свої закони і канони, ще інші натякали, що бабусі просто подобається популярність і вона навіть пробує скористатися нею для здобуття якихось матеріальних благ. А хто ж і яка вона насправді, ця Параска Королюк? Що думають про неї люди, які живуть і працюють поруч, і як вони ставляться до того, що відбувається зараз у країні?

Свого часу «УМ» вже писала про унікальні печери на півдні Тернопільщини, подібних яким немає в усій Європі. Зрозуміло, що вони є одним з найпривабливіших туристичних об'єктів регіону, і особливо — печера під назвою Кришталева поблизу села Кривче Борщівського району, де ще за радянських часів було обладнано дуже зручний екскурсійний маршрут. І ось віднедавна він став недоступним навіть для закордонних туристів через досить специфічні причини. «Вето» на відвідування мальовничого підземелля наклала районна санепідемстанція після того, як мешканці Кривчого звернулися до місцевої влади зі скаргою, що екскурсійні автобуси геть «розбили» сільські дороги, а територія навколо печери через великий наплив людей опинилася в антисанітарному стані.

Позавчора ввечері у Копичинецькій виправній колонії, що на Тернопільщині, загинув 31-річний Руслан Срібний, колишній голова тернопільської обласної організації УНА-УНСО. Майже два роки тому він отримав строк за спробу одержати хабар у розмірі кількасот доларів, перебуваючи на посаді начальника міської адміністративно-технічної інспекції (обставини затримання, до речі, були досить неординарними), і вже от-от мав вийти на волю.

Не в столиці і навіть не в обласному центрі, а в районному місті Кременець, що на Тернопільщині, створено ініціативну групу з організації обласного Музею журналістики — першого такого в Україні. Ідея ця належить редакторові районної газети «Кременецький вісник» Богдану Свіргуну, який працює у пресі вже понад сорок п'ять років і за цей час зібрав величезний архів цікавих матеріалів.

«Бабська тематика» — в контексті не приналежності до жіночої статі, а створення специфічного гумористичного образу — на сучасній естраді, напевне, ще чекає свого глибокого дослідження: чому так охоче звертаються саме до цього образу артисти-чоловіки. Багато хто пам'ятає ще радянських Маврикіївну та Нікітічну, які дозволяли собі досить пікантні жарти навіть у цілком застійні часи. Їхнє амплуа нині взявся продовжувати сучасний російський дует «Бабки». Славнозвісна Вєрка Сердючка — теж не хто інший, як «проста українська баба», з ухилом, правда, у певну професію. А Клара Новикова зi своєю незрівнянною «тьотею Сонею» і ухилом вже у певну національність? Подібних прикладів вистачає. Тобто поки справді прості українські й не тільки баби зі шкіри пнуться, аби бути хоч трiшечки схожими на своїх естрадних кумирів, артистки і артисти із задоволенням приміряють та експлуатують їхню «личину». А от у тернопільському самодіяльному середовищі сталося дещо по-іншому. Вісім справді простих, хоч при цьому дуже талановитих жіночок, викладачів місцевого профтехучилища, майже випадково створили на зорі української незалежності сатиричний гурт «Баби» (наголос — на другому складі). Кілька років тому він одержав звання народного. Нещодавно — гран-прі на Другому міжнародному фестивалі гумору «Карпатський словоблуд», що проходив в Ужгороді. І вже зовсім днями гурт вийшов, так би мовити, на всеукраїнську телевізійну арену, бо чималий сюжет про нього приїжджали до Тернополя знімати з популярної телевізійної програми «Дивись!» каналу ТЕТ.

У тих, хто бачив яскраво-жовті поля під час цвітіння ріпаку на тлі безхмарного блакитного неба, не раз виникала асоціація з Національним прапором України. От тільки значимість цієї культури не йшла в жодне порівняння із солідною пшеницею, чиє «жовте колосся» традиційно оспівують поети як «прототип» частини Державного прапора. Однак часи змінюються, і у скромного ріпака, схоже, з'явились серйозні шанси одержати зовсім інший статус. Через якихось п’ять років, на думку фахівців, біопальне з нього може повністю замінити у вітчизняному сільськогосподарському виробництві таку незамінну нині солярку.

Цікавий проект почали реалізовувати ченцi монастиря отців василіан, що в райцентрі Бучач Тернопільської області. Монастир цей узагалі відомий своєю «діловою» репутацією. Тут, наприклад, запустили міні-гідроелектростанцію, яка простояла без дії більше десятка років, а тепер забезпечує електрикою не тільки сам монастир, а й частину міста. Так само монахи обладнали у себе пекарню, яка годує хлібом мало не половину районного центру, і навіть... брали активну участь у «реанімації» місцевого стадіону.

Село Горошова, що у Борщівському районі, на самому півдні Тернопільщини, на всю Україну славиться своїми неозорими помідорними теплицями та оригінальними фестивалями вертепів. Та є тут і ще один, особистісний, так би мовити, феномен. А саме — 52-річна кума-рекордсменка Олеся Козак, у якої на сьогодні є вже 72 (!) похресники і похресницi, які проживають у різних куточках не тільки Тернопільської області, а й України і навіть далекого зарубіжжя (наймолодшому хрещеному сину пані Олесі — три рочки, а найстаршій хрещеній дочці — вже за сорок).