Буде й на нашій вулиці свято
Листопад традиційно приносить свято тим, хто господарює на полях і на фермах, хто доглядає сади, вирощує хміль, плекає лозу, приносить у кожну оселю хліб і до хліба, хто зміцнює добробут України. Та навіть напередодні Дня працівника сільського господарства важко забути цьогорічні втрати та прорахунки. Бо якщо кажуть, що життя — це зебра, де чорна смуга чергується з білою, то цього року селянам довелося іти чорною й по вертикалі. За 2003-й, найневрожайніший за кілька десятиріч, рік, втратило не лише село, а й усі ми, бо не знайти жодної людини, яка прямо чи опосередковано не була б пов'язана з аграрною галуззю. А значить, люди, які вистояли, які посіяли наступний урожай, гідні подвійної подяки і пошани.