Урок історичної пам’яті
Сьогодні націоналісти та представники патріотичної спільноти у своїх містах вшановують подвиг полеглих за Україну юнаків. Традиційні марші пам’яті зі смолоскипами, лампадками і синьо–жовтими прапорами надвечір пройдуть центральними вулицями Ковеля, Здолбунова, Зборова, Черкас, Вінниці, Полтави, Ладижина, Олександрії, Житомира, Одеси та Дніпродзержинська (географічно — майже по всій території України).
Крути й «тiтушки»
Щороку 29 січня ми вшановуємо героїв Крут. Знаючи, що повної перемоги не досягнуть, вони вийшли захищати Київ. Мабуть, не вийти не могли. Серед навченого війська були й гімназисти та студенти — такі десь віком, як Сергій Нігоян. Вони не тікали в паніці з передової і не здалися. Частково відступили. А небагатьох захоплених у полон крутян садисти–муравйовці закатували.
«Розпуття» Переяслава
18 січня минає 360 років iз часу Переяславської ради. Цю подію оцінюють по–різному українцi і росіяни. Доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України Ярослав Федорук, який багато років досліджує історію українсько–російських відносин, переконаний: щоб дати наукову оцінку Переяславській раді та її наслідкам, слід подивитися на неї в широкому сенсі тогочасних міжнародних відносин.
Як нащадок хана Мамая татар розбив
На узліссі на березі річки Уж, або, як її тут називають, Уша, на межі «зони відчуження і безумовного відселення» в Поліському районі Київщини, зберігся масивний кам’яний хрест. На ньому ще можна розібрати вибиту дату — 1503 — та залишки напису.
Козацька Січ на Майдані?
Останнім часом журналісти й письменники стали порівнювати Майдан із козацькою Січчю. Тут, мовляв, така ж територія волі, самоорганізація, феномен прямої демократії. Відомому журналістові, літописцю пострадянських російських війн Аркадію Бабченку порівняння з Січчю спало на думку, коли він побачив армійські намети з написами «перша сотня», «друга сотня» і барикаду через Хрещатик, яку називають «Козацьким редутом».
Із Росією — в минуле?
Ліки від Голоду
Упродовж багатьох років у переддень роковин Голодомору маємо змогу прочитати і почути чимало страшних розповідей очевидців: як у 1933–му вимирали цілими родинами, як трупи скидали до спільних ям, часом вкидаючи туди ще живих, як учителі в класах випитували в дітей, де батьки ховають зерно, як «бригада» — кілька неголених, зате ситих дядьків — нагонила страх на все знесиліле й пухле від голоду село.
Рана Голоду
В Одеському Національному університеті імені Іллі Мечникова тему Голодомору досліджують уже понад 10 років. Використовують інформацію, яку отримали безпосередньо від свідків подій, рідше — успадковану, тобто те, що розповідали старші брати й сестри або батьки. Одне з основних питань: як цей масштабний злочин вплинув на традиційну культуру і свідомість людей.
Після Києва — Європа
70–та річниця вигнання нацистів із Києва відзначається особливо помпезно. Причому все енергійніше відновлюються старі «совкові» методи показового «вшанування героїв» без згадки про те, що ж насправді тоді відбувалося. Учасників тих подій залишилися одиниці (адже небагато хто в нас доживає до 90), а більшість «цивільних» очевидців спостерігали зміну влади, коли були ще дітьми.