Ми оглядаємо КамАЗ, у дні якого зроблено люк. Порожнина-схованка, до якої через нього можна потрапити, висотою десь зі сто тридцять сантиметрів. Зверху хованки насипане зерно кукурудзи: перевіряючі, зазирнувши через перегородку до будки, побачать тільки його. Тим же, хто їде в хованці, вистукують попередження: сидіти тихо. Система, можна сказати, зрозуміла. Окрім одного: як у тому просторі помістилися сорок два чоловіки — тридцять три мужчини і дев'ять жінок.

Того ранку у Сумському центрі медико-соціальної та трудової реабілітації панувала легка паніка. Ще б пак: вікна двох кабінетів були прострелені кулями, вибитим таким же чином виявилося і лобове скло в автобусі, що належить центру. В чому річ? Хто може нападати на заклад, що лікує дітей?

Для заступника міністра науки та освіти Михайла Степка намети в літніх Сумах стають уже традиційними. Втім торік пан Степко мав місію розібратися у причині того, чому вони вже стоять. Цього ж року намет напинали саме з нагоди приїзду заступника.

Останніми днями Суми, здавалося, почали претендувати на знімальний майданчик для фільму-катастрофи про загибель людства від ним таки породжених відходів. Переповнені баки, до яких населення продовжує зносити відра та пакети, вже часом і не визирають з-за сміття. Спека пришвидшує процес утворення неапетитних ароматів, активізувалися великі агресивні мухи, політичні партії почали пікетування органів влади...
8 травня закінчився договір обласного центру з використання полігону для твердих побутових відходів у селі Верхня Сироватка Сумського району. Інших варіантів місто не мало. Але назвати це єдиною причиною «сміттєвої кризи» не можна. Причини мають свій початок у часі більш віддаленому.

Розтиражовану в деяких ЗМІ заяву про те, ніби в Сумах може бути запроваджене пряме президентське правління, навряд чи слід вважати об'єктивною інформацією. Звичайно, конфлікт навколо непризначених виборів міського голови та розкол у міськраді не сприяють стабільності, — про це вже «УМ» писала. Але ставити питання про введення президентського правління, як це зробило зібрання, зініційоване обласними організаціями НРУ та ХДС, певно, недоречно.

Обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок відмовилася від своїх угідь. Не може бути, скажете ви? На Сумщині — може. Принаймні було можливим за недавніх часів. А якщо відмова від угідь була не зовсім добровільною, то це вже деталі. Принаймні так, схоже, міркувала стара обласна влада.

Уявіть: зібрали певне коло людей і, тицьнувши пальцями в того і того, запропонували їм наступного тижня попрацювати хірургами. Чи згодилися б потрапити в руки до такого «тимчасового» фахівця? Напевне, ні. Однак, вважає заступник голови ради Фонду сприяння демократичним виборам (ФСДВ) Василь Співак, ми всі й держава в цілому регулярно потрапляємо в подібну ситуацію. Коли? Як починаємо чергові вибори.

Суми стали першим містом України, куди після Києва перенісся міжнародний фестиваль «Дні документального кіно про права людини «Український контекст». Відтак започатковано регіональні покази «Українського контексту», адже, за великим рахунком, мета фестивалю — донести якісне документальне кіно до глядача. І, як зауважив керівник проекту харків'янин Геннадій Кофман, судячи з того, як підійшли до організації кінопоказів у Сумах, фестивальні стрічки таки знайдуть свого глядача.

Про бомбу у школі № 2 міський відділ міліції телефоном повідомив дитячий голос. Скільки таких випадків закінчувалися нічим. Але ж спробуй не відреагувати! Раптом цього разу попередження цілком достовірне?..

Події сумського студентського літа не стерлися в пам'яті сумчан — вони проросли в осінь. Відбуваються мітинги, вже не лише студентські, на яких лунає настійливий лейтмотив: голову Сумської облдержадміністрації Щербаня та головного міліціонера області Плеханова — у вiдставку! До слова сказати, присвоєння чергової зірочки пану Плеханову саме в розпалі протесту проти неправомірних, на думку громадськості, дій міліції не додало авторитету серед сумчан ні йому, ні його керівництву та керівництву держави загалом. Багато хто вважає це демаршем: ось, мовляв, держава продемонструвала, за що відзначає нашу міліцію — за побиття дітей, причому відразу після факту. І чи такі дії мають оплачуватись нашими податками, на які, власне, існують правоохоронні органи?