Заплакана дівчина, яка сидить на лікарняному ліжку, — моя ровесниця, але здається набагато старшою від своїх 26 років. Зубів майже не лишилося, обличчя прорізають глибокі зморшки, втомлені очі вкриті червоними прожилками... На жилистих руках повно маленьких цяточок — схоже на сліди від опіків чи порізів, які дуже довго не могли загоїтись... «Ви ще ніг моїх не бачили, — невесело усміхається Женя. — Я тепер, наче леопард, — вся у плямах від дімедрольних опіків. А була ж колись, ех... А зараз як їду в автобусі, люди бачать мої руки і відсуваються подалі, тільки б поруч не стояти. Напевно, бояться щось підхопити...» Пасажири дарма непокояться: ВІЛ-інфекція через дотик не передається. І потяг до наркотиків — тим паче...

Діабет. Сьогодні в світі нараховується понад 170 млн. хворих на цю недугу. За даними ВООЗ, кількість хворих на цукровий діабет у світі подвоюється кожні 10—15 років. За оцінками експертів, кiлькiсть хворих до 2010 року збiльшиться до 239 мільйонів, а до 2025 року — до 300 мільйонів осіб.

Вірус, який вбиває птахів у Криму, є небезпечним для людини штамом Н5N1. Як передає УНІАН, про це повідомив екс-голова Державного департаменту ветеринарної медицини Петро Вербицький. «Росіяни попередньо говорять, що це Н5N1», — зазначив пан Вербицький, посилаючись на телефонну розмову з фахівцями лабораторії міста Владімір. Нагадаю, що офіційної інформації з цього приводу досі не мають ані спецiалiсти МОЗу, ані керівництво МінНС.

Вірус черевного тифу, який востаннє «хазяйнував» на Перечинщині (Закарпаття) 60 років тому, зробив мешканців села Сімер заручниками суворих правил гігієни. Старі й малі сімерчани мають ретельно мити руки, пити тільки кип'ячену воду, забувши про звичку прикладатися до кухля «свіженької-холоденької», набраної з криниці, а при підвищенні температури негайно звертатися до лікаря. Кількість селян, госпіталізованих до лікарні, за добу збільшилася від 12 до 14 осіб.

Першими заручниками неприємної хвороби стали жінка, двоє її синів та двоє сусідів — мешканці села Сiмер Перечинського району. Як розповів «УМ» начальник центру пропаганди ГУ з питань надзвичайних ситуацій у Закарпатській області Ярослав Бабяк, сьогодні п'ятеро селян перебувають в інфекційному відділенні обласної лікарні: п'ятого лютого їм був поставлений остаточний діагноз — черевний тиф.

Це вже четвертий випадок захворювання, зафіксований на Волині від початку року — стверджує місцева санепідстанція. Втім не варто бити на сполох — неприємна болячка із такою грізною назвою не передається від людини до людини, а значить, не може стрімко поширюватись серед мешканців населеного пункту. Крім того, «мала чума» на сьогодні виліковується без проблем, а в людей, які перехворіли, виробляється до неї стійкий імунітет. Як розповіла «УМ» начальник центру пропаганди управління МінНС у Волинській області Ірина Варварук, троє з чотирьох волинян зараз живі-здорові, а четверта заражена за рік людина перебуває в лікарні.

Від учора кияни могли придбати в касах метро нову картку для оплати проїзду. Її, на відміну від старого проїзного, не треба пхати до щілини на турнікеті, не обов'язково навіть витягати із гаманця чи сумки — розумна техніка забере «свої» 50 копійок безконтактним способом, треба тільки підійти до терміналу поближче. Преса, ясна річ, не оминула увагою цю подію, але деякі «факти», що з'являлися на сторінках окремих інтернет-видань, бентежили як пасажирів, так і керівництво столичної «підземки».

«Сідаю на дієту», — сумно зітхає чергова жертва модної індустрії схуднення, досхочу «намилувавшись» на своє потрійне підборіддя, аморфну талію та стегна, що запливли жиром. Обкладається таблицями калорійності продуктів, забиває холодильник салатним листям, відмовляється від улюблених продуктів, ходить голодна і зла на цілий світ і не розуміє, що суворе обмеження в їжі разом із точним підрахунком калорій дозволяє скинути ненависні кілограми тільки п'ятьом жінкам із сотні. «Стрункішати треба інакше», — вважає відомий французький дієтолог Мішель Монтіньяк, який минулого тижня побував у Києві і розповів українцям про свою методику схуднення.

Два тижні тому на Харківщині майже повторилася історія Насті Овчар: маленька мешканка далекого від цивілізації села залишилася одна вдома і, намагаючись загасити пожежу, отримала сильні опіки. Але, на відміну від своєї землячки (яка, нагадаю, сьогодні живе і вчиться у Києві), шестирічна Діана Світайло не виносила з полум'я молодшого члена родини: дівчинка намагалася врятувати від знищення рідну хату в селі Пархомівка Краснокутського району.