Учора, 14 травня, у найближчому до військової частини А-2985 і найбільш постраждалому селі відбулася сходка його мешканців. Згорьовані люди зажадали компенсації не лише матеріальних, а й моральних збитків. Сума залежатиме від того, коли остаточно припиняться вибухи на складах боєприпасів і життя дійсно нормалізується.

З четверга у Гуляйполі Запорізької області править балом нова влада. Протистояння між міським головою Олександром Жигалком і депутатами, про яке «УМ» розповідала цього тижня, завершилося зміщенням «майже одного у полі воїна». Компромісу не вийшло.
Пан Жигалко переконаний у фальсифікації результатів таємного голосування: «На сто відсотків! Моїх людей не допустили до складу лічильної комісії. Тільки опоненти і стежили за підрахунком бюлетенів. Обмежили депутати у правах і присутнього на сесії представника газети «Самостійна Україна». Диригував «оркестром» Бірюков, районний голова». Втім, з'ясувалося, що місцевий прокурор визнав процедуру відставки легітимною.

Учора в Гуляйполі відбулася ще одна скандальна сесія міськради — третє упродовж місяця зібрання депутатів, налаштованих змістити Олександра Жигалка з посади міського голови. Мотивація? У рік президентських виборів містом повинен керувати чиновник, здатний якщо не організувати, то бодай закрити очі на будь-яку наругу над демократією — на кшталт того, як це зробив «губернатор» Закарпаття Різак під час виборів у Мукачеві. Жигалко ж не приховує своїх симпатій до «Нашої України», очолює філію партії київського мера Олександра Омельченка — «Єдність», підтримує видання опозиційної газети «Майдан», котру заснував місцевий осередок партії «Собор». Після призначення першим заступником голови Запорізької облдержадміністрації висуванця СДПУ(о) Анатолія Світлицького в регіоні побільшало кадрових пертурбацій. Годі сумніватися, що значилася у владному «темнику» й гуляйпільська «проблема».

Ситуація, на кшталт винесеної у заголовок, склалася в обласному центрі наприкінці 1943 року. Ставка Сталіна висловлювала невдоволення з приводу, на думку Москви, зволікання з початком штурму Запоріжжя. Реалії ж були такими: шлях «саботажникам» до індустріального центру перетинали дві лінії масованої оборони — на плацдармі шириною у сорок кілометрів і в глибину до двадцяти (!) німці зосередили кількасот танків, шістсот гармат і мінометів, близько 40 тисяч вояків. Упродовж двох тижнів війська СРСР не відважувалися штурмувати захисні редути нацистів: генерали вирішили нагромадити більше сил.

Ситуація у селах Мелітопольського району нормалізується. Влада створила всі умови для майже восьми тисяч евакуйованих з небезпечної зони. А люди чим могли допомагали «біженцям». Як розповів директор Запорізького інтернату № 9 Віктор Зеленський, люди несли одяг, харчі, іграшки для дітей. Масово. Молоді і літні. Нарікань у цьому плані від евакуйованих до Запоріжжя, Мелітополя, Михайлівки та інших населених пунктів не було.

Цього дощу мелітопольські селяни уже давно чекали — саме на городах обсадилися. Але хіба могли вони передбачити, що під час такої зливи їх почнуть висмикувати із теплих осель, розсаджувати по машинах і електричках та відвозити подалі від рідних домівок? Термінова евакуація, як у роки війни. Ось так — за якихось три дні до святкування 59-ї річниці Перемоги.
Перші залпи біди пролунали біля села Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області позавчора приблизно о першій годині дня. Саме в цей час на артилерійських складах Міністерства оборони України виникла пожежа. Від високої температури почали вибухати снаряди. Коли пролунали перші вибухи, у сусідньому райцентрі Василівка подумали, що це відлуння грому, — йшов же дощ. Але далі вони почали повторюватися один за одним, та так, що в деяких будівлях аж двері відчинялися! Можна лишень уявити, що в цей час творилося в епіцентрі подій — боєприпаси розліталися вусібіч в радіусі п'яти кілометрів — над селами Терпіння, Спаське, Новотроїцьке, Новобогданівка, осколки від снарядів свистіли над головами спантеличених і нажаханих людей. Вибуховою хвилею було пошкоджено залізничну станцію Федорівка, частину будинків у Новобогданівці. З думкою про початок війни люди тікали хто куди, дехто ховався до підвалів (невдовзі це радили сільчанам представники влади і спеціальних служб).

Неординарний позов розглядав минулого тижня місцевий суд Ленінського району Запоріжжя. Відповідачем є засуджений екс-віце-президент запорізького банку «Слов'янський» Борис Фельдман, позивачем — ліквідаційна комісія цього ж банку. Головний «ліквідатор» Олександр Волков вважає, що для подання позовної заяви достатньо висновку Артемівського суду: пан Фельдман, мовляв, поцупив 7 мільйонів 466 тисяч 260 гривень. Нехай, мовляв, віддає, аби було чим розрахуватися з вкладниками.

«Україна молода» 23 квітня інформувала читачів про інцидент, що мав місце у Мелітополі: затриманий у зв'язку з підозрою у скоєнні злочину Микола Загачевський помер у лікарні. Висновок судмедекспертизи (цироз печінки) дружина померлого поставила під сумнів (на тілі були синці від побоїв) в офіційній заяві до прокуратури. Як повідомила кореспондентові «УМ» прес-секретар прокурора Запорізької області Маріанна Власова, слідчий відділ порушив карну справу «за фактом перевищення службових повноважень співробітниками Мелітопольського відділу боротьби з оргзлочинністю». Були всі підстави висловити припущення, що дружина Загачевського має рацію: допитуючи її чоловіка в міліції, «передали куті меду», і підозрюваний помер. «УМ» прогнозувала, що порушену кримінальну справу буде «спущено на гальмах».

Навігація, неминучістю відтермінування якої так довго лякали дачників Запоріжжя, все-таки розпочалася. Попри низку і досі не врегульованих «нюансів» у стосунках між владою і річковиками, міська рада таки відшукала кошти, аби розрахуватися з річковим портом за перевезення пільговиків упродовж минулого року.

Згідно з оприлюдненою інформацією, такий регіон, як Запоріжжя, «вибився» у трійцю лідерів iз «незаконослухняності суддів». Голова Верховного Суду Василь Маляренко повідомив ЗМІ, що в області відкрито тридцять дисциплінарних проваджень, вісьмох суддів уже покарано, з двох узагалі знято суддівську мантію. Кільдюшкін iз колегою, вірогідно, не останні, кого виштовхали з потяга Феміди «вершителі» доль. Днями до Вищої ради юстиції звернулися народні депутати Юрій Артеменко і Олексій Бабурін із проханням дати правову оцінку дій Петра Коваля, судді місцевого суду Орджонікідзівського району Запоріжжя (одне з порушень представника Феміди — прийняття до розгляду позовів до осіб, котрі мешкають в Одесі). Незрозуміло чому ще один суддя залюбки долучився до розборок між власниками консорціуму «Металургія». Так само ніхто не пояснив мотив, яким керувалися судді, котрі своїм рішенням унеможливили користування Дніпроспецсталлю своїми ж промвідвалами у Балці Середній (на звалищі й досі сотні мільйонів доларів добувають для кримінальних авторитетів «старателі» приватних фірм).