Київський готель «Національний» минулого тижня став свідком своєрідного переговорного марафону представників другої відбіркової групи до ЧС-2006. Дванадцять годин керівники федерацій та наставники збірних України, Туреччини, Греції, Данії, Грузії, Албанії та Казахстану шукали сприятливий для усіх учасників групи 2 календар матчів. Проте уже, здавалося б, близький консенсус так і не став реальністю. І не варто дивуватися, що процес домовлення зірвали саме турки — команда з берегів Босфору стала бронзовим призером останнього чемпіонату світу, тому має моральне право диктувати свої умови.

Чемпіон України — харківський «Локомотив» — залишився єдиним представником України в єврокубках, хоча стартували троє. «Залізничники», маючи досить високий рейтинг, почали боротьбу з 1/8 фіналу Кубка топ-команд. Тоді в першому матчі на майданчику чеського «Їхістроя» харків'яни програли у п'яти партіях — далося взнаки поступове входження в сезон. Проте вже в матчі-відповіді у рідних стінах наші волейболісти не дали підстав засумніватися у своєму класі, здобувши реванш — 3:0. Для того, щоб утретє поспіль потрапити у «фінал чотирьох», харків'янам залишалося здолати опір іспанського «Ельче», у складі якого вистачає «збірників» із різних країн.

У вівторок шпальти багатьох спортивних видань України містили матеріали про загострення стосунків між братами Кличками та їхнім промоутером Клаусом-Пітером Колем. ЗМІ повідомляли, ніби адвокат боксерів звернувся з відповідною заявою до суду Гамбурга, аби довести, що договір Кличків із Колем дійсний до кінця 2004 року. Але інформація, запозичена з німецької «Зюддойче цайтунг», виявилася не зовсім достовірною.

У аматорському боксі матчеві зустрічі на пострадянському просторі були популярними завжди. Тим більше дивно, що минулої неділі в київському Палаці спорту найбільші друзі-конкуренти — Україна та Росія — зустрілися вперше. Вочевидь, сприяли цьому останні акорди днів Росії в Україні та робочі стосунки з сусідами президента вітчизняної федерації Дмитра Єлісєєва. Враховуючи, що вже 19 лютого у хорватському місті Пула стартує чемпіонат Європи, призери якого одержать олімпійські ліцензії, значимість цієї події не можна применшувати.

Напередодні старту чемпіонату Європи серед чоловіків більшість експертів сходилися на думці, що вихід у наступний раунд збірної України є цілком реальним завданням. Виходили з того, що у словенському містечку Веленьє нашій команді буде важко протистояти шведам, які стали кращими на континенті у 2002 році, та олімпійським чемпіонам Сіднея — росіянам, але швейцарці вважалися цілком «прохідними» у боротьбі за третє місце в групі А, що давало право на продовження боротьби... Втім навіть таке завдання-мінімум виявилося українцям не до снаги.

Ще не одне покоління людей, які причетні до баскетболу в столиці України, житиме ностальгією за «старим добрим» «Будівельником». У всіх більш-менш відомих фахівців з цією «фірмою» пов'язана якась частка життя. Це ж стосується і Геннадія Защука. Можна лише здогадуватися, що відбувалося у душі тренера БК «Київ», коли його сьогоднішня команда двічі поступилася колишній, хоча «Будівельник», схоже, завжди буде для нього рідним. Тож не дивно, що у вирі емоцій Защук, який очолює ще й національну збірну, пізно ввечері у неділю подав у відставку з посади наставника «беків».

Продовжують радувати вболівальників Торонто й Тампи, а разом із ними — й усіх любителів хокею в Україні наші легіонери в НХЛ. Олексій Понікаровський, який зараз перебуває на провідних ролях у складі лідерів Східної конференції — «Торонто мейпл лівз», — знову записав до свого активу два очки. В матчі проти «Монреаля» Поні став автором двох результативних передач: разом із казахом Антроповим — Джо Ньювендайку, коли він на 15-й хвилині другого періоду виводив «кленових» уперед — 2:1, і разом зі Страджаном, щойно вискочивши з лави штрафників, — шведу Матсу Сундіну, котрий за шість із половиною хвилин до фінальної сирени встановив остаточний рахунок — 4:1. Статистика українця — 0+2, «плюс 4», 1 кидок, 2 хв. штрафу за 15:40. «Плюс 4» — це значить, що Олексій перебував на льоду щоразу, коли його команда забивала. Це найкращий показник у «Торонто» в матчі й один із п'яти таких самих крутих — в усій лізі того ігрового дня.

Те, що слов'янам властиво надавати один одному чимало «останніх шансів», загальновідомо. Проте звідки взялася така звичка в Хосе Сулеймана — президента Всесвітньої боксерської ради (WBC), — незрозуміло. Хоча причини останнього рішення, звичайно, слід шукати у площині фінансової мотивації. Бо, згідно з правилами найпрестижнішої у професійному боксі організації, боксер, який володіє титулом чемпіона світу, однозначно упродовж шести місяців повинен повідомити про свій намір захищати титул або відмовитися від нього. Нагадаємо, що Леннокс Льюїс свою останню перемогу — досить сумнiвну, над Віталієм Кличком, — одержав у червні. Незважаючи на те що «король рингу», яким себе вважає британець, закон проігнорував, WBC надала йому ще один шанс гідно завершити кар'єру.

До організації Кубка Співдружності пострадянських фахівців футболу підштовхнула ностальгія за минулим. Було це в 1993 році, і спочатку сценарій, який було явно «написано» під фінал за участю московського «Спартака» і київського «Динамо», давав позитивний результат. Щоправда, український чемпіон ігнорував перші два турніри, адже завжди ставився скептично до гри під дахом. Утім варто було лише нашому представнику з'явитися в Москві, як престиж «совкового» Кубка зріс. З'явилися титульні спонсори зі стотисячним призовим фондом у «зелених», не було проблем і з телетрансляціями. Президент ФІФА Йозеф Блаттер навіть назвав ці змагання «Лігою чемпіонів у мініатюрі»... Сьогодні ж Кубок Співдружності агонізує, про що свідчать не лише відсутність матеріальних стимулів та заледве організована телетрансляція на супутниковому телеканалі «НТВ плюс футбол». Чемпіони Росії та України відправили на турнір 18-19-річних дублерів. Вочевидь, справжні амбіції армійців та динамівців торкаються лише справжньої Ліги чемпіонів. Ризикувати ані ЦСКА, ані «Динамо» не захотіло, хоча організатори і поклали в «Олімпійському» штучний газон останнього покоління, зробивши так, що лише росіяни та українці гратимуть на ньому всі матчі. Іншим хоча б раз доведеться побігати по «бетону» манежу «Спартак».

Приємно, що в невеликому портовому місті Кіль на балтійському узбережжі Німеччини українець здатен зібрати 12-тисячну аудиторію на свою підтримку. Проте це все одно не означає, що братам Кличкам треба й надалі однозначно пов'язувати своє майбутнє з гамбурзьким клубом «Юніверсум промоушен». Його керівник Клаус-Пітер Коль, звичайно нормальна людина, але, як кажуть, «хороший хлопець» — не професія. Час спливає, Володя й особливо Віталій підходять до порога, коли вже можна починати думати про завершення кар'єри, а поєдинків із великими преміальними і відповідним резонансом гер Коль їм досі не організував. Недарма ж фахівці у своїх звітах про суботні події на німецькому рингу, де билися Кличко-молодший і американець Ніколсон, левову частку відвели саме цій темі.