Гонив «монету»

За інформацією Центру громадських зв'язків Запорізького облуправління МВС України, затримано директора одного з ТОВ, його заступника, а також батька директора і двох співучасників, котрі вважалися безробітними. Встановлено, що на одній з квартир обласного центру цей злочинний квінтет організував цех з виготовлення доларів США («спеціалізувалися» фальшивомонетники винятково на сотенних купюрах). Технологію розробив 66-річний батько фірмача. Колишній фотохудожник друкарні підібрав інгредієнти для спеціальної фарби, виготовив матрицю, кліше, інструменти і пристрої, придумав спосіб друку валюти. «Бізнесували» батько із сином щонайменше два роки.

А на цвинтарі — ні хрестів, ні могил

Сторожа Південного цвинтаря, що в Космічному районі обласного центру, недільного ранку ледь не знепритомніла, побачивши наслідки нічного візиту зловмисників. Ущент розбито майже сімдесят мозаїчних пам'ятників, кілька десятків — гранітних; повисмикувані хрести стирчали «ногами» догори...

У запорізьких тарганів свято:

Розповів про це не хто-небудь, а начальник Запорізького облуправління міліції Микола Іллічов. На черговому брифінгу генерал повідомив про операцію з ліквідації в регіоні підпільних виробництв контрафактної продукції. Лише за два травневі тижні порушено вісім кримінальних справ, складено 56 адмінпротоколів; щодоби з торгобігу співробітники підрозділу з боротьби проти економічних злочинів вилучають «лівої» продукції на 10—15 тисяч гривень.

Серця, яким хочеться спокою

Перші вихідні не в обстріляних оселях провело кількасот мешканців села Новобогданівка: 216 путівок для постраждалих «зони А-2985» виділило правління ВАТ «Запоріжсталь». Реабілітацію, передовсім психологічну, проходять матері з дітьми.

Шматок Хортиці — другарям

Йдеться про старовинний будинок на легендарному острові, у якому мешкав знаменитий інженер Преображенський, творець унікального мостового переходу через Дніпро. Тривалий час у громаді точилися жваві дискусії з приводу доцільності облаштування у ньому «осередку дипломатії якоїсь країни»: це ж Хортиця! По-іншому розсудив у травні 2002 року тодішній міський голова Запоріжжя Олександр Поляк і його команда. Визначальною виявилася та обставина, що орендар історичної споруди, одна із ЖЕКівських контор, упродовж багатьох років використовував її як склад. Навколишня територія перетворилася на сміттєзбірник, а сам будинок було занедбано настільки, що Запорізька облінспекція з охорони пам'яток культури та історії невдовзі змушена була констатувати: споруда вже не є історичною цінністю. Це було крапкою у тривалому протистоянні думок і позицій як фахівців, так і пересічних запоріжців: якщо не шануємо те, що маємо, то нехай вже болгари облаштовують у будинку пана Преображенського своє консульство.

Мелітопольський «везувій»

Тринадцять діб по тому, як над головами мешканців сіл Мелітопольського району засвистіли «гостинці» від вояків, командувач військами Південного оперативного командування генерал Григорій Педченко звернувся до журналістів: «Я вас усіх запрошую на адмінтериторію військової частини. Пропоную маршрут: штаб, казарма, їдальня, лазня, будинки, де жили сім'ї. Потім — огляд майданчика бази, до того моменту, де може ступити нога людини».

Перший раз не п'ємо квас

Перший раз не п'ємо квас

Олімпійська чемпіонка-96 зі спортивної гімнастики, переможниця багатьох міжнародних турнірів Лілія Подкопаєва здійснила днями візит до Запоріжжя. Спілкуючись із пресою, вона згадала, що саме в цьому місті легендарна Людмила Турищева вручила їй красивий сервіз за перемогу на одному з перших офіційних турнірів. Дана обставина є одним з аргументів на користь проведення у запорізькому палаці спорту «Юність» у вересні цього року другого міжнародного турніру «Золота Лілія». Як відомо, перший відбувся у Донецьку і зібрав зірок спортивної гімнастики не тільки України, а й США, Росії, Болгарії, Румунії, Бразилії.

«Ніби я лягаю у могилу!»

«Ніби я лягаю у могилу!»

Винесена у заголовок фраза — з розповіді фельдшера села Новобогданівка Ірини Зусько. Це вона потім, коли смертельна небезпека відступить — передовсім перед посланою з небес зливою, коли порідшає свист снарядів над головами безневинних людей, — тільки потім Ірина, ніби щойно прокинувшись, піймає себе на спогаді: це ж мені приснилося! А сон її був дійсно пророчим: «Напередодні мені приснилося, ніби я лягаю у вириту могилу. А кажуть, не вір снам!». Слава Богу обійшлося: «їхній» снаряд просвистів мимо хати і впав на ділянку полуниць. І на роботі життя молодої жінки — як, зрештою, і будь-кого з колег Зусько, висіло на волосині випадковості. А один із снарядів упродовж кількох діб стирчав у стіні будинку головного лікаря Алли Маліної.

«Навар» на чужій біді

Версію щодо мародерства у населених пунктах, мешканці яких були евакуйовані, вперто спростовували військові й правоохоронці. Відтак навіть 11 травня, коли люди почали повертатися додому, де заставали безлад не від розриву снарядів, голова держкомісії Андрій Клюєв на прес-конференції продовжував спростовувати факти, наведені журналістами: «У селах міліції, солдатів, правоохоронців удвічі більше, аніж населення! Складно вчинити якесь правопорушення. Була спроба пограбувати магазин. ...Двоє хотіли взяти сто гривень і хліба... Їх відразу ж знайшли. Більше ніяких проявів не було».

Гривні «пригрілись» в Ізраїлі?

За інформацією народного депутата України Юрія Артеменка, клубок розслідування низки кримінальних справ, пов'язаних із банкрутством запорізького «Нашого банку», викотився за межі держави. Підтверджується припущення стосовно «еміграції» солідної частини заощаджень вкладників за кордон. Сліди нашої гривні, конвертованої в інвалюту, виявили у Росії і навіть в Ізраїлі. На береги землі обітованої начебто переведено майже сто мільйонів гривень — не «дерев'яними», ясна річ. Отож далеке і приємне відрядження очікує групу слідчих Генеральної прокуратури.