Три вибухові пристрої з інтервалом у п'ять хвилин вибухнули вчора вранці перед відділенням поліції у південному передмісті Афін. Один поліцейський отримав легкі поранення. Наразі не відомі ні виконавці замахів, ні їхні наміри.

У неділю у Бєлграді здався поліції найбільш невловимий злочинець Сербії Мілорад Лукович, якого звинувачують у вбивстві на початку 2003 року прем'єр-міністра Сербії Зорана Джинджича. Лукович у 80-х роках залишив Югославію та кілька років служив у Французькому iноземному легіоні. З огляду на це за ним закріпилося прізвисько Легія (Легіонер). 1992 року він повернувся на батьківщину, де брав участь у громадянських війнах у складі незаконного військового угруповання «Тигри», пізніше — у складі поліцейського спецпідрозділу «Червоні берети» брав участь в етнічних репресіях у Боснії та Косові. Вважають, що вже як командир цього підрозділу він 2000 року організував викрадення та вбивство колишнього президента Сербії Івана Стамболича. Після повалення режиму Слободана Мілошевича та розформування «Червоних беретів» Легія очолив найпотужніше у Сербії мафіозне угруповання «Земунський клан».

Віталія Кличка, який ще 25 квітня став чемпіоном світу з боксу за найпрестижнішою професійною версією WBC у суперважкій вазі, на Батьківщині чекали довго. Після двох із гаком тижнів відпочинку та приймання вітань в Америці й інших закордонах перший білошкірий чемпіон-«супертяж» таки доїхав до України. І вчора в Києві Віталія зустрічали як справжнього національного героя. На оксамитовому килимі перед входом до київської мерії обох братів Кличків (а куди ж Віталик без Володі?), яких привезли відразу з аеропорту «Бориспіль», чекали мер Олександр Омельченко, журналісти та президентський оркестр. Герої прибули із запізненням, але всі цікаві, що скупчилися під міською держадміністрацією, були винагороджені. Під феєрверк, трохи блідий як для середини дня, Клички привітали своїх фанів. Далі під барабанний дріб Віталія й супровід провели до колонної зали.

Костянтин Міхалєв і Ярослав Злочевський, українські миротворці, які 28 квітня загинули в Іраку, першого травня знайшли свій останній прихисток на рідній землі. Як повідомили «УМ» у Хмельницькій обласній державній телерадіокомпанії «Поділля-центр», обоє хлопців — жителі Хмельниччини: Костянтин Міхалєв — з Новоушицького району, а Ярослав Злочевський — із селища Віньтівці. Обоє залишили невтішними вдовами і сиротами своїх рідних: 23-річний Костя був єдиним сином у матері, смерть Ярослава осиротила маленьку родину — дружину Ірину і трирічного сина Дмитра. Провести солдатiв в останню путь прибули виконувач обов'язків Головнокомандувача Сухопутних військ ЗСУ Валерій Фролов та заступник командира роти 6 механізованої бригади В'ячеслав Кардаш.

Боляче і з глибокою стурбованістю сприйняв звістку про загибель в Іраку ще двох українських солдатів. Від імені української партії «Єдність» висловлюю щире співчуття рідним і близьким полеглих воїнів. Вважаю, що події, які розвиваються в цій країні, роблять неприпустимим подальше перебування в Іраку нашого військового контингенту.

«Євросоюз нам не обіцяє навіть журавля в небі, він нам нічого не обіцяє!» — так на позавчорашній прес-конференції визначив повноту песимізму у власному баченні стратегічного курсу України Президент Кучма. Приказкові улюбленці президентської лексики — синиця у жмені та журавель у небі, яких Леонід Данилович часто плутає місцями, — з'явилися і в останній його прямій мові, коли зайшлося про переваги і недоліки двох визначальних геополітичних альтернатив нашої держави — Європейського Союзу та Єдиного економічного простору. ЄЕП, зрозуміло, фігурував як дебела синиця в жмені. Хоча Леонід Кучма й підійшов до цієї теми з бажанням «рішуче відкинути спекуляції про те, що набуття чинності угод про формування ЄЕП суперечить європейському курсу України». «Наша держава, — наголосив Президент, — рухатиметься неодмінно в європейському напрямку». Але яким штибом?

Вступ десяти нових країн до Європейського Союзу святкуватимуть не лише у столицях «новачків»,а й у Старій Європі. Головні «євросвяткування» пройдуть в Ірландії, яка в цьому півріччі головує в ЄС. Принагідний офіційний саміт голів 25 країн розширеного ЄС буде тривати в Дубліні лише неповну годину, а потім високі гості перейдуть до більш приємних речей, ніж заформалізовані промови. Оскільки лідери країн мають намір «піти в народ» і разом з ним відсвяткувати на вулицях об'єднання Європи, то за їх «вуличною» безпекою будуть пильнувати 2500 ірландських поліцейських та військовослужбовців. Побоюються не лише нападів терористів, а й усіляких лівих екстремістів, бо святкування відбуватиметься 1 травня — у день їхнього єднання.

Президент України має невелику як для свого статусу зарплатню — 2500 гривень. Тут доречно згадати героя фільму Ельдара Рязанова «Небеса обiтовані» з його іронічним зізнанням: «Зарплата у мене маленька, але хороша». Напевно ж, саме із заздрістю обговорюватимуть цю «маленьку, але хорошу» президентську зарплатню українські вчителі та пенсіонери. І «жаба», можливо, ще більше притисне їм груди, коли нагадати, що Президент Кучма та його сім'я мають «по уставу» ще й повне державне забезпечення. Проте це все-таки Президент, тож мусить від народу вiдрiзнятися як не багатством мови, то бодай зарплатнею.

Завтра десять країн, переважно «в'язні» колишнього соцтабору, приєднаються до Євросоюзу. Це Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Естонія, Латвія, Литва, Мальта, Кіпр. Наша Вітчизна виявилася начебто не в Європі, точніше в якійсь іншій Європі, на межі ЄС і отієї «іншої Європи» — непередбачуваної, невизначеної, із сумнівним майбутнім.

Позавчора ввечері у госпіталі в Багдаді помер 23-річний солдат Ярослав Злочевський. Він став ще однією жертвою того вранішнього бою 28 квітня, в якому загинув на місці рядовий Костянтин Михалєв. Достовірні джерела повідомили «УМ», що поранення Ярослава Злочевського, який був у патрульному БТРі, розстріляному із засідки іракськими партизанами, — дуже важке, йому вибухом відірвало руку і по коліна обидві ноги. Солдат втратив багато крові, тому медики відразу передбачали, що він навряд чи виживе.