З перев’язаним жалобною стрічкою Державним прапором, запаленими свічками і двома хлібинами на вишитому рушникові вийшли позавчора о сімнадцятій годині на пішохідну «стометрівку» вулиці Жовтневої в центрі Полтави активісти трьох місцевих громадських організацій — обласного товариства політв’язнів і репресованих, «Громадянського суспільства» і «Жіночої громади». Так розпочалася ініційована ними вахта пам’яті жертв Голодомору, що триватиме до поминального дня. Тобто сто днів підряд, змінюючи один одного, сюди, до будинку, в якому під час Голодомору 1932—1933 років знаходився так званий «Торгсін», на одну годину приходитимуть небайдужі люди, щоб нагадувати землякам про жахіття 75–річної давнини.

Минулої п’ятниці позачергова «бюджетна» сесія Полтавської міськради вирішила «погодити розташування Музею українського козацтва з пам’ятником гетьману України Івану Мазепі у складі Державного історико–культурного заповідника «Поле Полтавської битви» за рахунок знесення старих житлових будинків». Згідно з цим рішенням тому ж таки музею козацтва, який ще треба збудувати, вже надано адресу — Шведська Могила, 19. А перед входом до нього височітиме пам’ятник видатному українському гетьману. Все те робиться на виконання Указу Президента «Про відзначення 300–річчя подій, пов’язаних із воєнно–політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладанням українсько–шведського союзу».
Причому за таке «доленосне» рішення проголосувала абсолютна більшість депутатів разом із мером Андрієм Матковським. Отже, в мерії нарешті почали прислухатися до голосів Президента, історичної пам’яті та здорового глузду, відмовилися від плювків в українську душу, подібних до того, що був зроблений сумнозвісним «заборонним» рішенням стосовно пам’ятника видатному земляку Симону Петлюрі? Не поспішаймо з аплодисментами. Адже насправді «мазепинський» вердикт Полтавської міськради ще підступніший та лукавіший за «петлюрівський»...

Коли в останні дні минулого року одна з полтавчанок звернулася до місцевих телевізійників із повідомленням про те, що напівбомжацька сімейка вбиває котів і збуває м’ясо мурчиків під виглядом кролячого на ринках, це здалося «чорним» гумором. Однак, як повідомив днями начальник обласної міліції Михайло Цимбалюк, уже немає сумнівів у тому, що 51–річний чоловік та його співмешканка справді полювали на пухнастиків.

Сьогодні о 12.00 у столиці Португалії мав стартувати черговий ралі–рейд — славнозвісний «Дакар». Утім учора по обіді агенція «Рейтер» поширила звістку: ралі відкладено через загрозу з боку мавританських терористів. Згідно з попереднім планом, перегони мали складатися з 15 етапів і тривати 16 днів. За цей час учасники повинні проїхати шляхами Іспанії, Марокко, Мавританії й Сенегалу. Особливістю рейду–2008 є нова ускладнена ділянка тривалістю 900 км. І саме цього року свої сили на рейді вперше вирішили випробувати українці. Шкода, що їм стали на заваді терористи. Але будемо сподіватися на те, що ралі відклали ненадовго.

Днями у стіну храму Юрія–переможця, що споруджується в центрі міста Кобеляки, урочисто заклали капсулу з прізвищами його фундаторів та благодійників, які «рухають» згадане будівництво своїми коштами. До речі, ніхто з них не належить до когорти олігархів чи скоробагатьків. Однак, як наголосив у своєму зверненні до присутніх благочинний Кобеляцького району, митрофорний протоієрей Дмитро Кулічковський, навіть одна чи кілька гривень від незаможних жертводавців є неоціненним скарбом. Адже йдеться про будівництво першого в райцентрі храму Української православної церкви Київського патріархату.

Днями на посту Державтоінспекції поблизу райцентру Чутове правоохоронці затримали вантажівку «Рено–Магнум», якою перевозили майже 30 тонн м’яса. Документи на транспортування свинячих туш у водія іномарки були. Та чи справжні вони? Адже перевізник стверджував, що прямує з одного м’ясокомбінату, розташованого в Житомирській області, на інший, у Миколаївську область.

Днями з постамента пам’ятника Івану Котляревському, розташованого в самісінькій «пуповині» Полтави, зник один із трьох бронзових горельєфів, на якому були зображені головні герої «Наталки Полтавки». Патріотична громадськість обласного центру приголомшена такою зухвалістю зловмисників. Адже цього разу «дістали» саме той пам’ятник, який усі свідомі українці по праву вважають справжньою візитівкою Полтави на противагу позолоченому «орлу», що, за імперською шкалою цінностей, мав символізувати особливий статус «города слави русского оружія».

Уже 15 січня ті полтавці та гості міста, котрі останніх півтора місяця «каталися» хоча б одним із тридцяти автобусів марки «Богдан» місцевого приватного підприємства і зберегли при цьому проїзні квитки, дізнаються про те, чи стали згадані квиточки щасливими. Бо ж саме за їхніми номерами відбудеться розіграш більше сотні призів, серед яких — пилососи, праски, електрочайники та інша побутова техніка, а також «дрібніші» сувеніри на кшталт м’ячів і чашок. Таку приємну для пасажирів новацію керівники підприємства офіційно обґрунтовують необхідністю привчити своїх клієнтів зберігати проїзні квитки до кінця поїздки.

Йдеться про знаменитий «будинок Василя Кричевського», споруджений і художньо оформлений видатним українським архітектором, художником і мистецтвознавцем на початку минулого століття. Ця споруда сама по собі була і залишається найбільшою окрасою історичного центру Полтави. До того ж там зберігаються найцінніші експонати з історії краю.

Чергова сесія Полтавської міськради не дала згоди на спорудження в обласному центрі пам’ятника видатному землякові — голові Директорії, головному отаману військ Української Народної Республіки Симону Петлюрі. За такий пам’ятник проголосували тільки 19 депутатів, 11 висловилися «проти», ще 9, у тому числі й мер Андрій Матковський, утрималися. До необхідної більшості у 26 голосів не вистачило семи «петлюрівських багнетів». Таку арифметику очільники мерії поспішили назвати віддзеркаленням реальних настроїв полтавської громади, а саму процедуру прийняття рішення — ледь не апофеозом демократії. Хоча насправді все це нагадувало цинічний, добре зрежисований спектакль. Не лише тому, що голосів двох «помаранчевих» фракцій — Блоку Тимошенко і «Нашої України» — вистачає для ухвалення більшістю будь–якого рішення. За умов, коли до табору «петлюрівців» несподівано приєдналося кілька представників інших політичних сил, зелене світло для пам’ятника на сесії запалювалося без особливих зусиль. Отже, навіть формально все вирішила «мерська» позиція «безпартійного» БЮТівця Андрія Матковського та наближених до нього депутатів.