Завтра в Грузії відбудуться дострокові президентські вибори. Змагаються семеро кандидатів — діючий президент Михаїл Саакашвілі, Леван Гачечиладзе (рух «Свобода»), Давид Гамкрелідзе (партія «Нові праві»), Шалва Нателашвілі (Лейбористська партія), Ірина Сарішвілі (политичний рух «Імеді») та Георгій Маїсашвілі (Партія майбутнього). Сьомий кандидат — скандально відомий Бадрі Патаркацишвілі — спочатку заявив про те, що знімає свою кандидатуру і 4 січня подасть відповідну письмову заяву до ЦВК, але в останню мить «передумав» і залишився у списку претендентів.

Кенію до останнього часу вважали однією з найбільш стійких демократій в Африці, отож ніхто не очікував, що президентські вибори в цій країні, які відбулися 27 грудня, обернуться такою страшною трагедією. Про свою перемогу на виборах оголосили одночасно і діючий президент Мвая Кібакі, і його головний суперник Райле Одінге. І розпочалася велика різня, яка не припинялася навіть у новорічну ніч. Особливо велика кількість жертв у тре­тьому за кількістю населення кенійському місті Кісуму, яке розташоване на заході країни і є форпостом сил Одінге. Якщо по всій країні в сутичках загинули приблизно 300 осіб, то в Кісуму лише позавчора на вулицях зібрали 66 тіл, повідомляє «Франс пресс». А всього у місті впродовж тижня протистояння з мачете в руках загинуло щонайменше 101 особа.

З Арсенієм Яценюком ми зустрілися в його кабінеті у Верховній Раді минулої суботи. Наймолодший спікер в історії українського парламентаризму був неофіційним — у джинсах і велюровому піджаку, виснаженим і голодним — їв хурму. Напередодні пізно ввечері Рада таки проголосувала за Держбюджет–2008 і розійшлася на канікули до 15 січня. А Яценюк, перед тим як підписати цей закон, приїхав на роботу. «Я спершу повинен усе прочитати, звірити те, що мені дали на підпис, зі стенограмою, — пояснює спікер. — Бо, пам’ятаєте, у парламенті вже таке траплялося, коли в сесійній залі голосували за один бюджет, а підписаним виявлявся інакший». Це зараз Яценюк відпочиває в Канаді, про що теж розповів «УМ». А тоді найгарячішою темою був саме державний бюджет — дуже недосконалий, але такий потрібний.

Після вбивства Беназір Бхутто хвиля масового обурення та відчаю охопила найбільші міста країни. Учора вранці, як повідомляє «Ассошіейтед пресс», 10 демонстрантів було вбито, п’ятеро поранено. Хаос, який охопив Пакистан, може мати непередбачувані наслідки для країни.

Хоч до президентських виборів часу залишається вже не так і багато, основним кандидатам на цю посаду поки що не до них — у державі й без того вистачає роботи. Під час позавчорашньої прес–конференції чинному главі держави поста­вили запитання, чи існували між ним і Тимошенко домовленості щодо небалотування пані Юлії у президенти, і чи правда, що його наступником може стати Арсеній Яценюк. «Я відверто хочу сказати, що для мене є принизливим — у будь–якій постановці — це питання», — відповів Президент. Голова ВР Яценюк, присутній у залі, в цей час загородився руками, показуючи, що не претендує на цю посаду, а Тимошенко засміялася.

«УМ» звернулася до відомих політологів з однаковими запитаннями. Вони мали підсумувати та окреслити такі позиції:

1. Подія року, що минає.

2. Найсильніший політик–2007.

3. Найбільша помилка Року Свині.

4. Стислий прогноз

Напередодні Нового року «УМ» попросила підбити підсумки буремного в політичному сенсі 2007го народного депутата від блоку «Наша Україна — Народна самооборона», політика й законодавця з великим стажем Юрія Ключковського. У парламенті Ключковський — заступник голови Комітету з питань державного будівництва. Посад у виконавчій владі він не отримав (хоч і належить до найбільш «ющенківського» крила партії «Наша Україна»), але менш авторитетним і компетентним від цього не став.

Як і очікувалося, Іслам Карімов, котрий перебуває при владі з 1989 року, переміг на виборах 23 листопада і залишиться президентом Узбекистану ще на сім років. За неофіційними даними ЦВК, за Карімова віддали голоси 88,1 відсотка виборців 27–мільйонної країни.

Стратегічною метою так званої «антикризової» коаліції у Верховній Раді та уряду Віктора Януковича було здійснення політичної реформи та реалізація її вузлової ідеї змінити президентсько–парламентську форму правління на парламентсько–президентську. При цьому зовсім не вивчалася ефективність цієї реформи, не прораховувалися її доцільність та наслідки. Як показав український досвід, політреформа з самого початку набула негативних тенденцій як щодо держави, так і суспільства в цілому. І все це тому, що в ході перетворень домінували інтереси потужних антиукраїнських олігархічних груп, які переймалися не стільки оптимізацією моделі управління, запозиченням європейського досвіду, комплексними питаннями реформування політичної системи України на благо всього суспільства, скільки зосередилися на вузькокланових цілях.
І саме маневри та бої навколо можливого продовження конституційної реформи стали причиною головних політичних подій 2007 року в Україні – розпуску парламенту та обрання нової Ради з новою більшістю.