Пасажири, які користуються послугами столичного аеропорту «Бориспіль», отримали давно очікуваний подарунок: учора таки було звільнено з займаної посади очільника летовища Бориса Шахсуварова. Свого часу «УМ» детально повідомляла про витівки ексцентричного директора: фінансові зловживання, корупційні дії, внаслідок яких послуги в аеропорту були монополізовані, а отже, перевізникам та пасажирам вони обходилися дорожче. З ініціативи пана Шахсуварова «Бориспіль» не отримав кредиту від японських бізнесменів на розвиток інфраструктури летовища. «УМ» навіть навела факти, що пан Шахсуваров користується двома паспортами: українським та російським, а подвійне громадян­ство заборонено у нас чинним законодавством. Публікація у нашій газеті не сподобалася директору, і він подав на газету до суду — але не зміг навести аргументів на свою користь.

Перекритий із самого ранку центр Києва для автомобілістів, позапланові «корки» на головних автомагістралях — ці маленькі й невід’ємні штришки високих візитів змушують обговорювати їх і пересічних українців. Російський прем’єр–міністр Володимир Путін учора запізнився з прильотом на годину: замість 15.00 літак iз написом «Росія» приземлився о 16.10. Найцікавіше, що ВВП приїхав до нас після майже піврічної перерви, але радості від цієї події в офіційних осіб не так уже й багато — і тривала розлука не зробила її жаданішою. Загальний тон коментарів чиновників та провладних депутатів — доволі стриманий. Від ВВП очікують подарунків у вигляді знижки на газ і розуміють, що за неї доведеться платити. Причому традиційно: здачею активів.

Рівно 50 років після того, як космічний корабель вивів на орбіту Юрія Гагаріна, у Бориспільському аеропорту приземлився літак російського прем’єра Володимира Путіна. Такий привід просто неможливо не використати, — вирішили піарники російського лідера та оголосили, що Путін з Януковичем палко дискутуватимуть на гостинній українській землі про співпрацю у космічній сфері. Щоправда, допустили, що, незважаючи на відсутність офіційної програми візиту, високі чиновники злегка торкнуться й інших тем: енергетики, зв’язку, транспорту.

Бути у владі — це зовсім не те, що за неї боротися. Чи, скажімо, нею користуватися... Вчора Прем’єр–міністр Микола Азаров, глянувши на пікети під своїми вікнами, зрозумів, що Кабмін відповідає за весь комплекс господарських проблем у державі. Там, на вулиці Грушевського, стояли люди з плакатами «Де обіцяне покращення життя вже сьогодні?», «Збільшите побори — очікуйте революції». Зітхнувши, Прем’єр поділився своїми думками з громадськістю — перед початком засідання уряду. «За все на нас лежить відповідальність: і за цінову стабільність, незважаючи на світові коливання, і за стан доріг, незважаючи на обмеженість ресурсів», — сумно констатував Микола Янович.

Яскравим прикладом дилеми, над якою міркує наша виконавча влада, є ймовірність зниження акцизу на пальне. Того самого, який уряд нещодавно суттєво підняв. І кошти від якого нібито йдуть на дорожнє будівництво. «А скажіть, хіба дороги нам не потрібні? — сам себе запитав Прем’єр, додавши, що яке б рішення влада не ухвалила, все одно знайдуться критики. І насамкінець щиро зізнався: — Важко балансувати між розвитком і споживанням, які непрості рішення доводиться приймати уряду, а ще і відповідати за свої рішення».

На вітчизняному ринку електронних грошей досі немає закону, який би регламентував його діяльність, натомість багато підкилимної боротьби. Боротися є за що. За неофіційними даними, обсяг ринку становить від 1,6 до 2 млрд. гривень у рік. Причому приростає він доволі швидко: щороку збільшується на 20—30 відсотків. Подібна ситуація спостерігається, до речі, у всіх країнах СНД, а в Росії обсяги електронних грошей перевищують операції за платіжними картками і майже підбираються до святая святих — готівки. До речі, у РФ електронними грішми оплачують уже не тільки товари та послуги, а й податки і штрафи.

Французи в шоці: 250–грамова упаковка масла подорожчала у них майже на третину! Поляки стали менше пити молока. Якщо раніше літр селянського продукту коштував у цій країні 40 євроцентів, то нині — цілих 60. Такі катастрофічні дані оприлюднив на вчорашньому відкритому засіданні вітчиняного Кабінету Міністрів особисто Микола Азаров, додавши до загальної картини всеєесівського колапсу повідомлення: «У Німеччині ціна хліба зросла на небачені 10%». Але тікати з Європи на простори колишнього СРСР також не варто. «Кілограм хліба коштує в Москві, в перерахунку на нашу валюту, 11 гривень, в Баку — 9, в Мінську і Єревані — 10 гривень», — підрахував головний урядовець.

Завтра — останній день, коли в Україні діятимуть квоти на експорт зерна: з 1 квітня держава не планує продовжувати це обмеження. Таку заяву вчора зробила перший заступник глави адміністрації Президента Ірина Акімова. На відміну, скажімо, від Росії, де квоти залишаться до кінця нинішнього маркетингового року. Але зернотрейдерам тішитися завчасно. За словами Акімової, замість квот уряд запровадить мито.

Усе суворо таємне дуже часто стає явним. Особливо, якщо до влади приходить команда політичних опонентів. Днями сайт «Обозрєватєль» розмістив у себе дуже цікаві документи: стенограму урядового засідання від 19 січня 2009 року, яке мало затвердити директиви команди Прем’єр–міністра на переговори з «Газпромом» і особисто Володимиром Путіним про вартість російського газу. Напередодні підписання так званої «газової капітуляції», яку в нашій країні вже за кілька днів однозначно розкритикують всі без винятку профільні експерти.

Миколу Азарова, схоже, у цьому Кабміні ніхто не слухає. Заборонив він свого часу купувати дорогі автомобілі — у Дніпропетровську наказ Прем’єра негайно порушили. Наказав закрити створені при держпідприємствах організації для надання платних послуг — знову зігнорували. Миколі Яновичу вкотре довелося привселюдно обурюватися. Тим паче що напередодні здирством у системі МВС («За якийсь папірець люди платять половину своєї зар­плати?!») виявив невдоволення Президент Віктор Янукович. Тож на наступну середу перед Прем’єром мають постати чиновники, які не виконали постанову уряду. Чи щезнуть унаслідок таких дій нав’язані бюрократами «послуги» — питання ще цікавіше.

У столичної пенсіонерки Наталії Василівни Прощук — «ціновий стрес»: її традиційний домашній борщ відтепер став занадто дорогою розкішшю. «Уявляєте, звичайна капустина «потягла» аж на 31 гривню! — обурюється жінка. — На базарі у господинь «хазяйську» курку за стільки ж можна купити. Так то ж курка — її виростити ще треба. А це звичайна капустина. Усе страшно дороге! А як ще подумаєш, що буряк, морква, цибуля — все як не китайське, то єгипетське, уже й ніякого борщу не хочеться!»