Оперативний працівник Вільнянської виправно-трудовій колонії № 20 своє підвищення у посаді сприйняв як карт-бланш для утвердження власного авторитету поміж ув'язнених. Під час одного «спілкування» з «авторитетом» начальник вирішив, що його співбесідник поводиться невідповідно, без поваги ставиться до співробітника колонії — і жорстоко побив ув'язненого (слідчі встановили, що потерпілому завдано близько тридцяти ударів кийком!).

У вельми оригінальний спосіб заробляв на хліб і до хліба мешканець одного із сіл Токмацького району: своїм клієнтам чоловік пропонував широкий вибір... снарядів, а також «дрібнішого» товару — мін. Подейкують, ніби не тільки колишнi шанцi, а й сучасні сумнозвісні склади артбази під Новобогданівкою регулярно слугували зловмиснику джерелом оновлення домашніх запасів. Офіційно таке припущення ще не підтверджують; фахівці вибухотехнічної служби достеменно встановили тільки, що боєприпаси у «пана Івана» бойові! Але де вiн їх узяв — невiдомо.

Нещодавно майже тисяча мешканців Гуляйпілля долучилася до громадських слухань з питання відсторонення від посади міського голови Олександра Жигалка. Людям довелося мітингувати просто неба, позаяк «тимчасовий уряд» Гуляйполя з волі районного голови Ігоря Бірюкова навісив замки заборони на всі приміщення. Чергова підніжка тим, хто не хоче танцювати під дудку президентських підлабузників, а тягнеться до опозиції.

З непередбачуваного марнування нервових клітин розпочав робочий тиждень суддя місцевого суду Орджонікідзівського району Запоріжжя Роман Васецький. Прийшовши на роботу, у своєму примiщенні він зустрівся зі... степовою гадюкою! Могло ж трапитися і так, що суддя не помітив би непрохану гостю. Важко спрогнозувати, чим би тоді все скінчилося.

Усе починалося з кіно. 3 листопада 2000-го. У гуртожитку Бердянського морпорту Руслан Хамаров познайомився з Олександрою Х. Дівчина приїхала з Донецької області. До місцевого педуніверситету поступити не вдалося — родичі влаштували у будбригаду престижного підприємства, виклопотали гуртожиток. «Спілкуватися ліпше в мене», — переконав Сашу Руслан. У нього переглянули фільм «Справжня любов». Статеве завзяття молодика, який уже встиг прийняти наркотики, дівчину налякало, і вона чинила спротив. Розлютившись невдачею, Руслан зарізав гостю. «Завдав їй два удари у лівий бік, два — у груди, — розповідав потім слідчому. — Труп кинув у колодязь на подвір'ї і присипав сміттям».

Після руйнації Катериною II Запорозької січі (1775 р.) частина козаків «кинула якір» у таврійських степах і Подніпров'ї, хтось, виявивши спротив, потрапив до в'язниці чи під кулю російських солдатів; багато ж опинилося на берегах Дунаю, де зорганізували нову Січ — Задунайську (вона існувала аж до 1828 року, півстоліття), розповідає краєзнавець Володимир Орленко. Слава про неї рознеслася теренами розшматованої України, і за Дунай тікали селяни, як посполиті, так і закріпачені на землях, розданих симпатикам Катерини II.

З Українського фонду соціальних інвестицій до Токмака, що на Запоріжжі, прилетіла обнадійлива звістка: матиме громада району понад мільйон доларів. «Виділяють 1,7 мільйона доларів, — уточнила в розмові з кореспондентом «України молодої» голова райради Олена Гатайло. — На наш і сусідній, Чернігівський, райони». А почалося з того, що в березні Світовий банк і Кабмін в особі Фонду в розв'язанні соціальних проблем місцевих громад провів у регіоні консультації з представниками громад.

«...У лютому 2002 року Руслан Хамаров близько десятої години вечора у барі «Комфорт» познайомився з Ольгою Живицею. Запросив її до себе у гості. Випили пляшку коньяку, після чого вступили в інтимні стосунки. Опівночі між партнерами виникла сварка (підсудний стверджував, ніби Ольга вимагала надмірної плати і погрожувала зв'язками «баті, високого посадовця»). Хамаров почав її бити, а потім узяв ніж і наніс кілька ударів у шию. Труп виніс на подвір'я і кинув у колодязь, а пальто своєї жертви відніс на сміттєзбірник у центрі Бердянська...

Епіцентр небезпеки міститься у селищі Пришиб Михайлівського району, за 18 кілометрів від сумнозвісних артскладів військової частини під Новобогданівкою. За радянських часів тут базувалася «Сільгоспхімія» Михайлівського району. Міжгосподарські склади спецоб'єднання були переповнені отрутохімікатами. Канули в Лету колгоспи, а затим і КСП — не стало і відповідальних за збереження хімнепотребу (придатні для використання препарати безгоспними не лишилися).

Упродовж року опікувався власним збагаченням за рахунок «рідної» банківської установи її працівник, службові обов'язки якого — контроль за фінансуванням індивідуального бізнесу. Одержавши доступ до операцій з пластиковими картками, махінатор невдовзі здійснив їх «емісію» — без документального підтвердження оформив їх на «мертвих душ».