Учора розповіли анекдот.

Яценюк доповідає Ющенку: «Верховна Рада України може одностайно проголосувати за визнання незалежності Косова!» — «За яких умов?» — «Якщо послом України в Косові призначать Віктора Балогу, причому вирушить він туди негайно!»
Анекдот дошкульний, але досить влучний у сенсі великої «любові» депутатського корпусу до голови секретаріату Президента. До речі, в кожному жарті є лише частка жарту: вчора ж прес–служба Банкової поширила новину про візит Віктора Івановича до... Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії. Ну майже Косово. Ця поїздка зайвий раз демонструє широту повноважень керівника президентської «канцелярії», який активно вершить не тільки внутрішню політику, а й зовнішню. У рамках візиту на Африканський континент Балога «зустрівся з лідером Лівійської революції Муаммаром Каддафі та керівником його офісу Салехом Баширом, передав (...) лист від Президента України із запрошенням відвідати Україну, (...) співрозмовники також обговорили весь спектр українсько–лівійських питань та висловили обопільну зацікавленість країн у посиленні економічного співробітництва. Зокрема, йшлося про спільні проекти у нафтовидобувній, авіаційній, сільськогосподарській сферах».
Але Джамахірія — це так, до слова. Головне — інше, пов’язане з Віктором Івановичем. У п’ятницю ефект бомби, що вибухнула, справила його заява про вихід із партії «Народний союз «Наша Україна». У зв’язку з цим політичні гравці й експерти почали малювати сценарії — один страшніший за інший...

Соціалістична партія не потрапила до парламенту, однак це не заважає її окремим членам бути й надалі у раді. Щоправда, йдеться не про найвищий законодавчий орган держави, а лише про Громадську раду освітян та науковців — таке собі об’єднання, діяльність якого не зрозуміла до кінця, проте дуже корисна, коли того вимагає партія. В даному випадку йдеться про дискредитоване в очах українців (і останні парламентські вибори це довели. — Авт.) дітище Олександра Мороза, соратник якого Станіслав Ніколаєнко і очолює згадане об’єднання.

Як тільки «УМ» домовилася з режисером, художником, графіком і фотографом Ігорем Подольчаком про інтерв’ю, на його блозі Фонду Мазоха на «Українській правді» з’явилося звернення до «дорогеньких моїх». Мовляв, фільм «Лас Менінас» знятий, режисер Подольчак повернувся з Роттердама, без перемоги, але зі схвальними відгуками європейських кінознавців, а з вас, «підраси», ніхто належним чином не оцінив його роботи. Після того як на світанку Фонд Мазоха назвав українців «підрасами», «УМ» зустрілася з Ігорем Подольчаком. Він був у чудовому настрої, часто сміявся, дякував за увагу до його фільму і, ви не повірите, після нашої розмови зняв згусток образи з блогу.
Протягом останніх двох років Подольчак працював над своїм першим фестивальним артхаузним кіно «Лас Менінас», у якому зіграли Микола Вересень, Любов Тимошевська, Ганна Яровенко. До того займався малюванням і політичним піаром. Каже, що на кіно не зупиниться, буде й надалі розвиватися. Він не бачить себе в музиці і політиці, а от від письменництва не відмовився б.

Майже рік мер Рівного Віктор Чайка перебував на лікарняному. Востаннє він з’явився у робочому кабінеті в липні минулого року після майже двомісячного лікування, пов’язаного з операцією на серці. Тоді міський голова провів сесію міськради та засідання міськвиконкому і знову повернувся до шпиталю. З тих пір громадськість Віктора Чайку не бачила, а його заступники лише час від часу скупо інформували журналістів про місце перебування та стан здоров’я.

Дострокових виборів до Верховної Ради не буде. Таку заяву позавчора пізно ввечері в ефірі програми «Я так думаю» на телеканалі «1+1» зробив Президент України — людина, котра мала би підписувати указ про нові вибори, якби для цього з’явилися причини. «Я не бачу законних, конституційних підстав для проведення дострокових виборів до парламенту. Конституція чітко відповідає на таку ситуацію», — заявив Віктор Ющенко.

Кандидатів у президенти Чехії лише двоє — нинішній лідер країни, правоцентрист і «євроскептик» Вацлав Клаус та економіст Ян Швейнар, політик соціал–демократичних поглядів. Після Вацлава Гавела, якого обирали одностайно впродовж десяти років, новітній Чехії сутужно з президентами. У 2003 році вибори в парламенті тривали місяць, висувалися найнеймовірніші кандидатури (навіть співак Карел Ґотт), і нинішній президент Клаус був обраний аж із третього разу. Нині ситуація може повторитися. Якщо так станеться, то Чехія, найімовірніше, перейде на систему прямих всенародних виборів президента.

Серед важкого тижня (блокування роботи парламенту, вступ до СОТ, конфлікт навколо ФДМУ) Президент зустрівся зі своєю парламентською платформою — фракцією «Наша Україна — Народна самооборона». Точніше, її політрадою, до якої входять лідери партій–учасниць «НУНС». Розмова була або неофіційною, або незапланованою. Принаймні відповідного пункту не було в позавчорашньому президентському графіку, який подається на інтернет–сторінці Банкової.