Напередодні Міжнародного жіночого дня «Україна молода» вирішила поговорити з політиком, що представляє прекрасну половину людства. Вибрали Ірину Геращенко — народного депутата із фракції «Наша Україна — Народна самооборона», колишнього прессекретаря Віктора Ющенка і керівника агенції УНІАН. З огляду на те, що пані Ірина не є шанувальником цього «червоного дня календаря», більше говорили все­таки про політичну буденність. У розмові часто вдавалися до спогадів, згадували фракцію «Наша Україна» зразка 2002 року, Помаранчеву революцію, зраду Мороза. Українська політика — в кризі, а в період занепаду завжди кортить згадати кращі й цікавіші часи. І витягти звідти позитивні речі, яких бракує сьогодні.

«І що вони там стільки часу роблять? — Мабуть, допомагають Яценюкові хреста витесувати». Так жартували вчора в кулуарах знуджені нардепи, поки їхні лідери вкотре засідали в кабінеті Голови Верховної Ради. Напередодні, у вівторок, Яценюк уже не вперше наголосив на тому, що «ця ніч — остання». Тобто або до ранку середи керівники фракцій досягають компромісу й узгоджують такий проект постанови, який розблокує ВР, або «поставимо іншу крапку — що парламент не буде працювати у цій формації, і тоді настають зовсім інші обставини». «Працюємо — працюємо, не працюємо — так і буде. Поставимо великий красивий хрест», — наголосив спікер, звертаючись до присутніх у залі депутатів не зі свого місця в президії, а з трибуни.

Позавчора у США відбувся «супервівторок–2» — попередні вибори за право стати кандидатом у президенти США від своєї партії у чотирьох великих штатах: Техас, Огайо, Род–Айленд, Вермонт. Найдраматичніша ситуація склалася в таборі демократів. Чорношкірий кандидат Барак Обама після серії перемог в 11 штатах у разі успіху ще й на позавчорашніх праймеріз міг би співати пісню «Нас не наздоженеш». Для його головної суперниці — сенатора Хілларі Клінтон — перемога чи поразка у «супервівторок–2» означала дві альтернативи: продовження виборчої кампанії чи відмову від президентських амбіцій.

Перший день після свого виборчого тріумфу Дмитро Медведєв почав брутально — 3 березня надвечір у Москві, в районі Чистих прудів, ОМОН розігнав опозиційний «Марш незгодних» — багатьох людей було побито, двадцятьох заарештовано. До вчорашнього ранку всіх їх випустили, окрім одного — активіста Комітету антивоєнних дій Михайла Крігера, котрому інкримінують спротив міліції, повідомило радіо «Ехо Москви».

Двоє людей на чолі держави — це забагато. На думку Юлії Тимошенко, після наступної конституційної реформи залишитися має тільки один (або одна). Ні, Юлія Володимирівна не запропонувала запровадити монархію, а лише заявила, що з нової редакції Конституції «потрібно точно вилучити або посаду Прем’єра, або посаду Президента». Так нинішній Прем’єр–міністр прокоментувала тижневику «Дзеркало тижня» своє бачення реформи Основного закону.

Швидкість, з якою велетенська, майже 150–мільйонна країна, розташована в п’яти часових поясах, порахувала результати президентських виборів, вражає: попри обіцянку ЦВК РФ оприлюднити остаточні результати 5 березня, їх оголосили вже вранці по виборах. Кремль навіть не намагається гратися в демократію. Дмитро Медведєв — 70,23%. Це майже на відсоток менше, ніж на попередніх виборах проголосували за Володимира Путіна (71,23%). Потреба показати хоч одновідсоткову різницю в потенціалах Путіна, котрий правив вісім років, та висунутого в режимі «ручних технологій» Медведєва підказує, що, можливо, існували й інші маніпуляції з відсотками та бюлетенями.

Подвійна чи навіть потрійна бухгалтерія головного «речника» так званого другого з’їзду депутатів усіх рівнів у Сіверськодонецьку Вадима Колесніченка була помітна навіть неозброєним оком. Серед ініціаторів сьогоднішнього зібрання цей нардеп–«регіонал» нарахував аж «вісім областей». Земляки–полтавці були неабияк обурені, коли з’ясувалося: до вісімки бажаючих продублювати сумнозвісний шабаш політичних авантюристів «регіонали» зарахували і Полтавщину. Чому?

У Росії підходить до завершення традиційна народна забава — вибори президента. В неділю нарешті де–юре буде визнано статус головного претендента на даний пост, тобто здійсниться акт народного волевиявлення — голосування за Дмитра Медведєва.

«Великі українці» — проект, який тривав у телепросторі менше, ніж його реклама. В ефірі з’явилися лише дві програми, причому перша, від 16 листопада — так би мовити, лабораторна, адже вона була присвячена критеріям вибору «національних велетів». Дискусій вони викликали масу, і в цій хвилі, як нам здалося, переважали думки про одіозність і сумнівну концепцію телешоу. Українці розгубилися у своїх великих, у чужинцях, яких пропонувалося визнати великими українцями, і, зрештою, скептично посміялися, коли поміж претендентів ледь не з’явився Володя Ульянов–Ленін.

Перший ефір проекту, за даними «Телекритики», отримав рейтинг 8, 92%, другий, що вийшов на «Інтері» 21 грудня, — 6%. Відтоді «звичайні» українці більше не бачили «Великих». Проект зазнав фіаско?

Це перший випадок, коли головний державний пост у країні–члені ЄС займає комуніст. Та й ще такий, що здобув освіту в Радянському Союзі. З іншого боку, є надії і всі підстави очікувати, що 61–річний Дімітріс Крістофіас, син будівельника, нарешті об’єднає острівну країну, яка з 1974 року залишається поділеною на грецьку та турецьку частини.