Китайська влада намагається повернути повний контроль над бунтівним Тибетом, але водночас не випускає з поля зору Тайвань, де найближчої суботи відбудуться президентські вибори та референдум. Пекін заявив, що не має наміру перешкоджати проведенню виборів, але вкотре застерігає від наміру проголосити незалежність та провести референдум про відновлення членства Тайваню в ООН.

Рішення Верховної Ради про дострокові вибори київської влади для коаліції демократичних сил стало тільки першим кроком до реальної зміни влади у столиці. Позавчора постанову завізував спікер Арсеній Яценюк. Тепер найбільше залежить від того, чи зможуть коаліційні сили домовитися про висунення єдиного кандидата на посаду мера. Блок Тимошенко наполягає на тому, що як сила з найвищим у столиці рейтингом висуватиме свого претендента. Неабиякі підстави претендувати на крісло міського голови має Віталій Кличко — із тих імовірних кандидатів, чиї імена лунають у пресі, він наразі користується найбільшою довірою киян.

Київський міський голова Леонід Черновецький збирається виконати постанову Верховної Ради про дострокові вибори в Києві. «Незважаючи на те, що рішення про перевибори в столиці за своєю суттю політичне і не має під собою законних підстав, я маю намір взяти участь у цих виборах, — заявив мер через свою прес–службу. — Я не боюся позачергових виборів, тому що впевнений у своїй перемозі. Я вірю, що кияни розберуться, хто насправді працює в інтересах жителів столиці, а хто займається політичним базіканням і популізмом».

— Юрію Віталійовичу, прийнято постанову ВР про перевибори мера Києва. Це був саме той день, «який ви наближали як могли»?

— Так. У мене максимально піднесений настрій, бо тут є дві перемоги: перша — це день звільнення Києва, а друга — день, коли ми довели, що «Народна самооборона» — відповідальна політична сила. Відверто кажу: мене і по–людськи і політично зачіпали публікації в пресі, мов­ляв, Луценко гарантував перевибори в столиці, але нічого не зробив.

Після призначення Раїси Богатирьової на посаду секретаря Ради національної безпеки й оборони було багато розмов щодо доцільності такого кроку з боку Банкової. Говорили й про те, що сильна жінка Богатирьова може трохи урівноважувати у владі іншу сильну жінку — Юлію Тимошенко. І ось позавчора ввечері секретарка РНБО поширила заяву саме такого спрямування: Богатирьова критикує Тимошенко, причому чинна «регіоналка» робить це з позицій підтримки демократичної коаліції.

Всякий історичний процес рано чи пізно потребує осмислення та аналізу. Особливо якщо ці процеси є гострими і вражаючими для суспільства. Українська політична криза, черговий виток якої ми пережили в січні—лютому 2008 року, є саме тим процесом, який потребує дуже ретельного аналізу, оскільки вона, поза всяким сумнівом, увійде в підручники історії України і матиме неоднозначне трактування у майбутньому.

Міського голову Києва Леоніда Черновецького таки взяли «бліцкригом». Спочатку здавалося, що коаліція забула про одну зі своїх виборчих обіцянок, і вирішила не чіпати опального мера. Але останні події настільки розкрутили маховик «київської справи», що вчора, коли на електронному табло у Верховній Раді засвітилося 246 голосів на підтримку дострокових виборів, — здивувалися навіть деякі депутати. За усунення Черновецького проголосували фракції БЮТ, більшість «НУНС» і... КПУ плюс кілька «литвинівців». Таким чином вибори міського голови і Київради відбудуться одразу після Дня Києва — на початку червня.

Учора Верховна Рада нарешті прийняла проект постанови «Про призначення позачергових виборів депутатів Харківської міськради та харківського міського голови». Якщо парламентаріям вистачить політичної волі довести заявлену справу до логічного кінця, то у харків’ян з’явиться давно очікувана можливість оновити міську владу в «останній тиждень сімдесятиденного терміну із дня набрання чинності цієї постанови».

З–поміж сорока двох населених пунктів, у яких позавчора відбувалися позачергові вибори, «війна» за посаду міського голови у Бердянську виявилася чи не найзапеклішою. «Спасибі» Валерію Баранову. Попри те, що минулої осені він пересів із мерського крісла на парламентську лаву, очевидно, що законотворчість для цього члена Блоку Литвина — питання другорядне. Головне — зберегти свій вплив на місто.