Увагу зловмисників привернула стела «Місто Дніпропетровськ» при в’їзді до обласного центру з боку Царичанки, а точніше — металевий орден Леніна, який є її невід’ємною частиною. До операції вони підготувалися ґрунтовно: під’їхали на тракторі, прихопивши зварювальний апарат, за допомогою якого й зрізали нагороду, якої свого часу удостоїли місто. От тільки час обрали не надто пізній — годинникова стрілка лише повернула на 22–ту годину 14 січня. Отож зловмисники втекти далеко не встигли — хтось зі спостережливих громадян оперативно повідомив про них до міліції. Певна річ, затримати їх було справою техніки.

Ситуація з газопостачанням Дніпропетровсь­ка — критична. Це щиросердно визнає міська влада. І хоч тепло поки що отримують усі без винятку 4335 житлових будинків, а також лікувальні, дошкільні та навчальні заклади, будь–коли може настати час випробувань значно серйозніших.

Нагадаємо: ця трагедія сталася 13 жовтня 2007 року. Тоді внаслідок вибуху в житловому будинку №127 по вулиці Мандриківській загинуло більше двадцяти його мешканців, а два під’їзди з чотирьох були повністю зруйновані. Всі потерпілі отримали з різних джерел кошти для придбання нового житла. За превалюючою версією, вибух спричинив побутовий газ. Отож на лаві підсудних опинилися троє керівників відкритого акціонерного товариства «Дніпрогаз». Однак судовий розгляд цієї кримінальної справи зайшов у глухий кут настільки, що навіть запобіжний захід стосовно підсудних довелося змінити на підписку про невиїзд. Тепер же виплив на світ ще один, справді несподіваний, поворот подій довкола тієї НП. Адже вирішується питання про притягнення до кримінальної відповідальності родини, яка є... потерпілою внаслідок нашумілого вибуху.

Голова Дніпропетровської облдержадміністрації Віктор Бондар знайшов чим подивувати земляків. Принаймні ніхто з його попередників на цій посаді подібним похвалитися не може. Щойно відкрита 14–метрова новорічна ялинка, встановлена на площі між будівлями облдержадміністрації та облради, справді вражає. Її, створену винятково зі штучних матеріалів, називають взірцем застосування новітніх технологій: тут як світлодіодні елементи, керовані з дистанційного пульту, так і великі фігури лісових тварин та казкових героїв, що світяться вночі.

Ця кримінальна справа, про перебіг слухання якої в Апеляційному суді Дніпропетровської області ми неодноразово розповідали, стрімко наближається до свого фінішу. Вже на 24 грудня призначені дебати сторін, а там і вирок не за горами. Проте насправді все зовсім не настільки безхмарно, як може здатися. Більше того — у Дніпропетровську все переконливіше побутує думка, що судять не тих. Хоча на початку судового розгляду, здавалося, ніяких сумнівів бути не могло. Якщо один із підсудних, Ігор Супрунюк, скористався своїм правом не відповідати на будь–які запитання головуючого, то його приятель Віктор Саєнко охоче розповідав про найдетальніші подробиці страшних злочинів. Третій підсудний Олександр Ганжа проходить лише за двома епізодами, отож значне покарання йому «не світить».

Біда підкралася зненацька. 11 квітня 2008 року лікар–психотерапевт Нікопольської райлікарні Юрій Забіяка разом із дружиною Ольгою Василівною, відомим у місті офтальмологом, та сусідом виїхав на своєму «Деу Сенс» до Дніпропетровська. Стояв туман. Отож коли на зустрічну смугу неподалік Нікополя виїхав «Ніссан Альтіма», керований 32–річним дніпропетровцем, співробітником однієї з відомих приватних структур, Юрій Олексійович розминутися зі смертельно небезпечною перешкодою вже не зміг. Удар прийшовся в ділянку пасажирського сидіння, де їхала дружина. На жаль, заподіяні Ользі Василівні ушкодження виявилися несумісними з життям, хоч чоловік відразу надав їй необхідну в таких випадках допомогу. «Ніссан» після удару вилетів на узбіччя, а понівечена «Деу Сенс» так і залишилася стояти на дорозі.

Упродовж цілих 25 років нині 55–річний уродженець Росії наводив жах на людей переважно в Павлограді Дніпропетровської та Пологах Запорізької областей. Хоча й у інших селищах устиг залишити свій кривавий слід. Скільки пішло на той світ жінок саме від рук Сергія Ткача — наразі точно не відомо. Адже після того, як 5 серпня 2005 року його нарешті затримали, «пологівський маніяк» нарозповідав стільки і з такими подробицями, що ніяких сумнівів щодо його причетності до страшних злочинів не виникало. До того ж у багатьох випадках він указав точне місцезнаходження трупів жінок та дітей, яких вважали зниклими безвісти.

Як повідомив заступник начальника відділу Управління боротьби з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Руслан Піскун, головною дійовою особою у злочинному угрупованні з ознаками організованості стала 51–річна директорка одного з кредитних товариств. Саме вона зметикувала продавати квартири, які продажу... не підлягають, себто ті, що перебувають у переселенському фонді. Певна річ, таку аферу без виходів на міську владу не здійснити. Отож кмітлива директорка зініціювала групу людей, спроможних їй допомогти. До неї ввійшли двоє ріелторів, інженер з експлуатації одного з комунальних підприємств та раніше засуджений чоловік, що спеціалізувався на підробці документів. Також УБОЗівці повідомляють про змову зловмисників із посадовими особами одного з комунальних підприємств міськради, але не розголошують, якого саме.

Днями довелося побувати в Нікополі, промисловому містечку на березі рукотворного Каховського моря. Перше, що впадає у вічі, — настрої місцевого населення. Без перебільшення — вони близькі до шоку.

22 листопада, коли на Дніпропетровщині, як і скрізь по Україні, відбувалися заходи до Дня жалоби за жертвами Голодомору 1932—1933 років, в обласному центрі сталася подія, що явно не вписувалася до цього сценарію.