Найдорожчий із грибів — трюфель, мешканець французьких та італійських Альп. Тут його називають і «вередливим принцем», і «чорним діамантом кулінарії».

Заморозити. Це найпростіше і найзручніше, адже із розморожених грибів ви зможете приготувати будь–яку страву. Ідеальний варіант — помити, добре висушити, почистити, розсортувати в пакетики і вкласти у морозильник. Але так гриби займуть багато місця. Я віддаю перевагу другому варіанту, більш компактному — заморожую гриби вже порізаними, посоленими і відвареними.

Для дітей свято — коли вони бачать повітряні кульки й усміхнені обличчя. Тому суворе «Треба поїсти» навряд чи налаштують малих вередунів на споживання харчів із великим задоволенням. І як би не втомилися батьки, якщо хочете, щоб дитина почувалася ситою і щасливою — щораз влаштовуйте дітям трапези з сюрпризами, робити які не надто складно.

Чому в дитинстві все здавалося таким смачним? Улітку, під час прогулянок у лісі, ми збирали суницю, її можна було нанизувати на довгу травинку, а потім усю разом з’їдати. Цікаво було встромляти в мурашник тоненьку, обчищену від кори паличку, — її обліплювали чорні або руді мурашки, а коли тих мурашок струсити, можна було смоктати кисленьке «мурашине вино».

Хоча на календарі вже й осінь, проте сонце ще часто викликає спрагу. А це означає, що не пізно згадати про крюшони — слабоалкогольні напої з сухого вина, лікеру чи сиропу з додаванням мінералки чи шампанського та фруктів. До речі, грайливе «крюшон»,— що у перекладі з французької не що інше, як глечик, — подають і в спеціальних крюшонницях, і в кавуні чи дині.

Темрява — мрія компанії, коли на тарілці за святковим столом залишається останній шматок делікатесу: при світлі всі інтелігентні люди відмовляються від останнього шматка на користь інших, а в темряві ... все інакше. Поєднати темряву і їжу вперше додумалися французи — у 1999 році в Парижі відкрився ресторан Dans le noir? («У темряві»). Проект був не просто розважальним, а й соціальним — офіціантами в ресторані працювали незрячі, а співзасновником закладу став Фонд Поля Гінуа для сліпих людей. Щоб замовити столик, охочі інколи чекали по кілька днів, черги й ажіотаж супроводжували відкриття цього модного місця. Потім аналогічні ресторани за системою франчайзингу відкрилися в Лондоні, Брюсселі, Берліні, Цюріху, Лос–Анджелесі й Москві. Причому російський власник темного ресторану, відомий офтальмолог, професор Ігор Медведєв бідкався в інтерв’ю: «Як я, офтальмолог, сам не міг до такого додуматись». Писали, що професор Медведєв планував відкрити такі ж ресторани в Санкт–Петербурзі, Ризі та Києві. Мабуть, завадила криза.

Приготування різних наливок Ольга Вербенець називає фантазійною творчістю. Ольга Григорівна, як за дитинством, жалкує за часами, коли мало не на кожному вікні стояли в ряд різні бутлі, а в них дозрівали на сонці ягоди і садовина, перетворюючись поволі на запашні напої (по–галицьки це слово звучить незвично–загадково «трунки»).

Вправна господиня, за освітою філолог, що свого часу вела кулінарну передачу на львівському телебаченні, потім — тематичні сторінки в «Галицькому світі» та «Поступі» , також визнає, що виготовлення наливок за старовинними переписами і сучасними рецептами — це справжнє випробування. І щоденна метушня у цій справі — ворог номер один. Бо будь–яка творчість не терпить суєти.

Інколи дивишся на картоплю, рис, кабачки або огірки з помідорами — і здається, що нічого нового приготувати з них уже несила. Коли вас здолає такий розпач, купіть кілька шматків різного сиру — і життя налагодиться. Продукт, про який згадували свого часу і Аристотель, і Гомер, виручить кожну господиню. Нового смаку молочний продукт надасть і супу, і салату, і овочевій запіканці. А підсмажений запанірований твердий сир не пробували?

Сирна тарілка (не плутати з просто нарізкою) — страва для естетів. Асорті з не менш ніж­ п’ятьма видами сиру може бути й основною стравою (тоді шматки більші, і кожен учасник застілля — з приборами), і десертом. Зазвичай найнейтральніший сир кладуть знизу тарілки, далі — за часовою стрілкою — наростаючі пряні нотки. Сирну тарілку прикрашають фруктами й горіхами. Груші найкраще відтіняють смак брі і камамберу, виноград — рокфору, вишня та ананас — чеддеру і бофору. Горіхи доречні до всіх сирів.

Звичайно, якщо є можливість, краще їсти пармезан, який виготовили на сироварні в Італії, або брі з блакитною пліснявою з Франції. На жаль, традиції українських сироварів значно скромніші. Проте повсякдень ми купуємо сири саме вітчизняного виробництва. Особисто я останнім часом часто кладу в кошик фасовані в поліетиленову упаковку шматки — бо, по–перше, уже добре знаю, який сир у такому «мішку»; по–друге, ну страшні черги у відділах столичних супермаркетів, де красуються величезні сирні голівки–кругляки. Для споживачів, які приглядаються до розфасованих сирів «Голландський» та «Російський», доречними будуть результати нещодавнього дослідження спеціалістами Центру незалежних споживчих експертиз «Тест» цих видів продукції.