Без дому й закону
З 11-річним Антоном ми зустрілися на столичному Бессарабському ринку. На відміну від решти тутешніх продавців хлопець заробляє на життя жебрацтвом. Каже, милостині багатих покупців вистачає на те, щоб раз, а коли пощастить — двічі на день поїсти. Одяг теж купує собі сам — на секонд-хенді. А ще Антон разом із п'ятнадцятьма друзями-однолітками наймає квартиру. Хлопця двічі збивала машина, а минулої зими він ледь не замерз на вулиці. Його батьків суд позбавив батьківських прав, відправивши неблагополучну дитину до інтернату, з якого малий одразу втік, бо «вихователі били, а однолітки плювали в суп». Тоді Антон зарікся, що підроблятиме як прийдеться, але в стіни притулку не повернеться.