Про розвал демократичної коаліції її ворогам годі й мріяти, а заяви Луценка — хворобливі. Так відреагував Президент Віктор Ющенко на гучні заяви міністра внутрішніх справ і лідера «Народної самооборони», які пролунали у вівторок. Нагадаємо, Юрій Луценко, зокрема, звинуватив голову президентського секретаріату Віктора Балогу в тому, що він разом із «регіоналом» Борисом Колесниковим змовився розвалити коаліцію демократичних сил і створити «широку» коаліцію «НУНС» і Партії регіонів, і що ці плани нібито підтримує й Президент.

Учора на карті світу з’явилася ще одна республіка — Непал, країна Гімалаїв і вічних маоїстських повстань. Утім тепер, після недавніх виборів, маоїсти, які від 1996 року вели запеклу збройну боротьбу з урядовими військами, створили парламентську більшість і домовилися з королем про його добровільну і мирну «відставку». Учора Конституційна асамблея мала затвердити текст нового Основного закону країни, яким засвідчується перехід Непалу від монархічного правління до республіканського устрою. 28 травня планувалося оголосити новим державним святом непальців — Днем республіки.

Струшуючи «прах» виборчих урн і поступово приходячи до тями, політики по–різному реагують на підсумки виборів мера Києва. Партія регіонів, наприклад, не збирається оскаржувати результати перегонів. Претендент від ПР на посаду мера Василь Горбаль дарма розкривав обійми киянам — на шию до нього кинулось два з половиною відсотка від усього електорату, але пан Василь не засмучується. «Ми хочемо, щоб працювала Київрада. Ситуація останніх місяців показала, що там необхідна ефективна взаємодія різних фракцій. Ми провели чесну виборчу кампанію, не скуповуючи голоси виборців», — каже Горбаль. Іншими словами, чесно грали, чесно програли, тож претензій — жодних.

Учора міністр внутрішніх справ Юрій Луценко провів украй скандальну прес–конференцію (рівня заяв Олександра Зінченка у вересні 2005 року). У всіх «бідах» України міністр так само обвинуватив оточення Президента, тільки тепер під «роздачу» потрапили не Порошенко і Ко, а керівник Банкової Віктор Балога. Не шкодував критики Юрій Луценко і на адресу Віктора Ющенка. Він вважає позицію Президента щодо посилення конфронтації з Прем’єром згубною для країни.

На першу прес–конференцію в статусі переможця київських виборів Леонід Черновецький прийшов усміхненим, закинувши через плече піджак, — як на рекламних бігбордах. Журналістів знову попросили не фотографувати мера з лівого боку — це йому не подобається. Найперше міський голова висловив задоволення, що «відбулися великі зміни в поглядах киян і в розумінні, що є правда, а що ні». Черновецький поскаржився, що ця кампанія була дуже брудною. «Щодня я прокидався з думкою, що мене заарештують. Це робилося не зовсім, на мою думку, психічно здоровим паном — Луценком. Мені не подобається, коли зловживають своїм становищем. Я навіть відчув себе трохи героєм».

Учора президент Михаїл Саакашвілі разом з єдиним закордонним гостем — польським президентом Лехом Качинським — приймав на столичних вулицях військовий парад. Водночас «Об’єднана опозиція», яка програла вибори і відмовилася відтак від парламентських мандатів (вирішили залишитися у депутатах лише двоє опозиціонерів, які вибороли таке право в мажоритарних округах), проводила акцію під гучною назвою «Дисидентський рух ХХІ століття», яка вранці учорашнього дня зібрала близько 5 тисяч тбілісців.

За пару годин до настання 27 квітня депутат від БЮТ у Київраді Олександр Бригинець прислав авторці цих рядків СМС: «Христос воскрес! Воскресне й Київ». Це було мило, але завчасно. Хотілося відповісти: «Ще ні, на жаль». Поспіх, як то кажуть, потрібен під час ловлі бліх. Демократи цього так і не усвідомили, поквапившись з обіцянками та програвши вибори мера Києва. Програли вони їх, щоправда, ще й через власну впертість (аби не сказати «тупість»), бо так і не виставили проти «гречкосія» Черновецького одну вагому альтернативу. Але якщо фініш мерських перегонів був передбачуваним, то такого провалу на виборах до Київради мало хто очікував. Хотіли якнайкраще, а вийшло навіть гірше, ніж завжди: демократичної більшості в Київраді, швидше за все, вже не буде.

Про те, що «помаранчеві» програли, бо не об’єдналися, розписувати не варто, бо банально. А оперувати політичними «кольорами» в Києві — неправильно, адже всі вже не раз пересвідчувалися: «помаранчеві» в столиці мало чим кращі за нібито своїх антиподів, «синіх», «зелених» та «буро–малинових». Усі працюють фактично за одними й тими самими схемами, всі використовують місто як засіб «наварити» з громадського, тобто спільного, майна власні багатомільйонні капітали.

Вибори у Києві пройшли під знаком тих самих порушень, які щоразу фіксують на загальнонаціональних голосуваннях. Були проблеми зі списками, помилки в документах дільничних комісій (мимовільні, а може, й спеціальні), труднощі з підрахунком голосів, заяви про фальсифікації. Тобто якраз той букет, який вміщається у звичну фразу: порушення були, але вони не вплинули на результат виборів. Найбільше порушення — підкуп виборців. Витративши шалені гроші на виборчу кампанію, деякі кандидати не економили й на купівлі чужих голосів. Ціна доходила до 50—80 доларів за душу. Цікаво, чи хоч цього разу когось покарають?