Якщо ви, їдучи власним автомобілем українськими міжрайонними «автобанами», раптом починаєте старанно пригальмовувати біля густих розсипів цукрових буряків на проїжджій частині, то ця ситуація свідчить про два моменти: неподалік розташовується один із вітчизняних переробних заводів, а у країні стартував черговий сезон варіння солодкого піску. Нинішній сезон, як, втім, і минулий, розпочався на тлі загрози перевиробництва, проблем зі збутом допотопних підприємств, частина з яких традиційно «закінчує свої дні» у міжсезоння, так і не дочекавшись нового завозу буряків. Два нових нюанси, які з’явилися у сезоні–2007, — вірогідність скасування мораторію на продаж землі та ймовірний вступ України до СОТ, також не вселяють цукроварам надій на краще: галузь наразі упевнено котиться до прірви.
Шалений суспільний інтерес до такої, здавалось би, «технічної» теми можна, мабуть, пояснити не лише пафосом до «цукорниці Європи», а й живим інтересом чиновників та різноманітних експертів — як зуміли вони та їхні попередники так блискавично й ефективно звести на фактичний «нуль» потенціал «цукрового Кувейту»?

Кожен похід на ринок чи в магазин дарує неприємні відкриття: більшість продуктів дорожчає! Експерти засмучують остаточно, прогнозуючи підвищення цін чи не на основні в Україні продукти харчування, навіть так звані сезонні, які влітку завжди коштували менше. Так, м'ясо, молоко, сир та яйця у липні підскочили в ціні на 40 відсотків, а здоба найближчим часом подорожчає удвічі.

Hаша держава неперевершена хіба що у створенні маси перешкод в аграрному секторі економіки. Відтак, «дякуючи» можновладцям усіх рівнів, домашні міні-ферми давно перетворилися із джерела прибутків працьовитого селянина у додаткове джерело його головного болю. Собі ж на збиток нині утримувати навіть корову — одвічну годувальницю! Близько 80 відсотків молока дає приватний сектор, позаяк фермерські господарства і комплекси закривають. Була надія на підвищення мінімальної закупівельної ціни, встановленої Кабміном, однак уряд Віктора Януковича, як свідчить практика, продовжує народжувати «мертві» рішення: на цей циркуляр на місцях мало хто з переробників зважає і продовжує скуповувати молоко по 60-80 копійок за літр — у півтора-два рази дешевше, ніж «настійно радить» Кабмін. Унаслідок непослідовної і беззубої політики «регiонального уряду» кожна тонна реалізованого в регіоні молока приносить господарникам щонайменше 44 гривні збитків. Цей факт озвучив на брифінгу в прес-центрі Запорізької ОДА голова обласної ради сільгоспвиробників Геннадій Новиков.

Мабуть, ви не раз ділились розсадою огірків чи помідорів із сусідами і помічали, що ваша зелень у них дає значно кращий врожай. І справа тут зовсім не в тому, що у сусіда все завжди краще. Головне — знати що, де і як садити. Тоді й ваші врожаї битимуть усі рекорди.

Друга декада липня увійде в літопис запорізької товарної біржі «Гілея»: тут проведено перші відкриті торги за пшеницю урожаю-2007. Заступник голови облдержадміністрації Валерій Черкаска прогнозував результативну конкуренцію за продукцію хліборобів: «Усе має бути о'кей: перші партії зерна будуть реалізовані. Стартові ціни? Їх визначає ринок: пшениця третього класу — 985 гривень, четвертого — 870—880 гривень за тонну. Сам факт проведення торгів засвідчує появу в регіоні цивілізованого ринку зерна. Ми вирішили, що у 2007 році закупівлі до Аграрного фонду, Держрезерву і регіональних ресурсів будуть проводитися винятково через товарну біржу «Гілея». Кожного четверга».

В ук­ра­їн­сь­ко­го се­ла, по­рів­ня­но з реш­тою кра­ї­ни, — якийсь ос­лаб­ле­ний со­ці­аль­но-еко­но­міч­ний іму­ні­тет. Або, ска­за­ти точ­ні­ше, ге­мо­фі­лія. Те, що в міс­ті мог­ло б ви­да­ти­ся лег­кою под­ря­пи­ною від чер­го­во­го еко­но­міч­но­го «ек­с­пе­ри­мен­ту», для се­ла зап­рос­то стає ра­ною, що вже ні­ко­ли не за­го­їть­ся. І те­чуть че­рез цю ра­ну кров і сіль зем­лі на­шої. Як­що це, зви­чай­но, не вик­рив­ле­ний пог­ляд не­до­лу­го­го го­ро­дя­ни­на в яко­мусь там по­ко­лін­ні. Хоч би як там не бу­ло, але чер­го­ва не­дов­га зус­т­річ із се­лом оп­ти­міз­му го­ро­дя­ни­ну не до­да­ла.

...Гуртожиток у селі П'ятихатка Красноперекопського району, що в Криму, — двоповерховий і доволі комфортний. Але охочих мешкати в ньому, як не дивно, досить мало. Втім навіть корінні мешканці села, власники міцних приватних будинків, упродовж останніх років один за одним закривали свою нерухомість на міцний залізний замок і, зібравши пожитки, масово вирушали у більш придатні для життя населені пункти. Причина одна — у селі немає води. Централізований водогін традиційно поїв солонуватою, бурою на колір рідиною тільки декілька хатин при в'їзді. Решта ж селян була змушена заощаджувати кожну краплю, дуже яскраво відчуваючи при цьому подих навколишього степу: влітку він аж розпікає білим сонцем без найменшої хмарки на горизонті, а взимку — пробирає до кісток різким льодяним вітром.

Почнемо з серйозного питання: як виявити, чи не фальшива ваша гривня? Берете шмат сала і водите ним перед, скажiмо, купюрою номiналом 100 грн.. І спостерігаєте: якщо Шевченко починає сльозити за салом — справжня. Якщо ж сало не справило ефекту — купюра фальшива! Жарт — та в ньому натяк...
Сало і м'ясо свиней можна сміливо ототожнювати з грошима. А якщо ви хочете, щоб ваші свинки стали товстенькими і прибутковими, дозвольте ознайомити з секретами і передовими технологіями їхнього вирощування.

Нинішня посуха, яка призвела до значних втрат врожаю, змусила науковців-аграріїв замислитися: а, може, нашим селянам, аби і надалі не залишатися біля розбитого корита, варто робити ставку на інші сорти рослин? Тим паче, що науковці всього світу одностайні — клімат мінятиметься й надалі. Серед зернових культур експерти радять надати перевагу олійним, а в МінАП заохочують зрошувати свої врожаї. Навіть незважаючи на те, що задоволення це не з дешевих.

«Комусь весілля, а півневі — смерть!» — ця приказка чудово підходить до ситуації, що склалася із нарощуванням виробництва потужного свинокомплексу в Запорізькій області. Нині ВАТ «Агропромислова компанія» відгодовує тут уже понад 20 тисяч поросят. Постачання живності на не менш «розкручений» Мелітопольський м'ясокомбінат приносить акціонерам пристойні дивіденди, і ці гроші дійсно не пахнуть!.. «Це тільки для «свинячих» бізнесменів», — зло уточнюють мешканці навколишніх сіл. А нам, «маленьким українцям», мовляв, дістається такий сморід, що не знаєш, куди й подітися від нього! Люди закривають, у прямому розумінні, носи і спорадично зчиняють галас, акціонери ж відмахуються від претензій контрольним пакетом акцій і, закривши очі й вуха, нарощують свій воістину свинячий бізнес.