Коли з’явився перелік прізвищ жінок з усієї України, які удостоїлися почесного звання «Мати — героїня», згідно з черговим президентським указом, не могло не привернути уваги, що відразу шість із них походять із села Вишневого Криничанського району на Дніпро­петровщині. При цьому чотири мають прізвище Малюк. У селах численні родини — носії одного прізвища — не рідкість. Проте у Вишневому все вийшло не настільки прозаїчно, а за великим рахунком — просто вражаюче. Адже в усіх цих панянок Малюк чоловіки — рідні брати. Більше того вони доводяться рідними братами і ще двом новоспеченим матерям–героїням, які носять прізвища Варивода і Цабан. Отож маємо феномен ще той. Шість матерів–героїнь з однієї родини! Себто 47 (!) дітей, що доводяться одне одному якщо не рідними братами та сестрами, то двоюрідними вже точно.

На сенсаційну знахідку звернули увагу працівники станції технічного обслуговування, розташованої на вулиці Винокурова. Побачивши, що до престижного авто тривалий час ніхто не підходить, вони викликали міліцію. Прибулі правоохоронці були неабияк вражені: цей автомобіль ще з 2007 року в розшуку.

Як пригадують очевидці, 36–річний громадянин Я. залетів до школи весь знервований. Говорив щось несусвітнє: «тут дітей продають через інтернет». У цій школі і сам свого часу пізнавав ази життя Я., а тепер навчається його син. Чоловік спершу вимагав пропустити його до кабінету директора, однак того на місці не виявилося. Тому й запропонували поспілкуватися із завучем Любов’ю Лещенко. Спілкування вийшло несподіваним — відвідувач відразу спрямував на ошелешеного педагога, до речі, вже пенсіонерку, численні удари металевою трубою по голові, по тілу.

Цей злочин вражає своєю зухвалістю. 11 березня близько 20–ї години до одного з дніпропетровських ломбардів зайшли троє молодих чоловіків. Погрожуючи вбивством співробітнику ломбарду та його знайомому (який завітав на свою біду не в те місце і не в той час), зловмисники заволоділи різними марками мобільних телефонів — загалом близько півсотні «трубок». Після цього нещасного разом зі знайомим вивезли на один із дніпропетровських цвинтарів, де застрелили з обрізу двоствольної мисливської рушниці.

Група вчених та випускників фізико–технічного факультету Дніпропетровського національного університету дослідженнями особливості та унікальності Придніпровського регіону в геолого–географічному та енергетичному вимірах займається вже протягом добрих 15 років. Тепер же вони з повною відповідальністю заявляють, що саме дев’ять затоплених дніпровських порогів, розташованих між Дніпропетровськом і Запоріжжям, є нічим іншим, як інформаційним полюсом планети Земля. Але це, за твердженням вчених, лише початок дивовижних відкриттів.
Те ж, що звитяжці ставляться до справи, якій уже присвятили значний шматок свого життя, найсерйозніше, підтвер­джується і створенням програми та общинного фонду під однойменною назвою «Дніпрові пороги».

Рішення, ухвалене Амур–Нижньодніп­ров­ським судом Дніпро­пет­ровська, відразу потрапило до розряду безпрецедентних. Бо справді, аналогів в Україні ще не було. Як визнала Феміда, собака, який належить 41–річному мешканцю обласного центру Сергієві Сулимі, загриз до смерті його сусіду Федора Касаткіна. До того ж кавказьку вівчарку нацькував на жертву сам господар. Як розповідають сусіди, обоє чоловіків здавна приятелювали. А потім через щось почали конфліктувати. Зрештою, Сулима відшмагав Касаткіна металевим прутом, заподіявши йому, як визначили експерти, тілесні ушкодження середньої важкості.

Така подія стала можливою завдяки зусиллям «Інституту україніки». Ця нещодавно створена громадська організація швидко заявила про свою рішучість у відстоюванні правдивої української історії і вже встигла відзначитися низкою гучних історико–культурних акцій. Документальна книга «Павлоградське повстання 1930» — одна з них. Як зазначає фундатор «Інституту україніки» Олексій Лазько, у цьому виданні подаються не лише вичерпні матеріали про окремий факт збройного опору, а й загальне уявлення про ставлення селян до політики Кремля. Адже відомо, що Україною перед Голодомором 1932—1933 років прокотилося безліч таких повстань.

Від продажу колишньої «Криворіжсталі» Кривому Рогу, здавалося б, дісталося зовсім нічого — лишень один відсоток вирученої суми. Проте, як виявилося, це гроші зовсім не малі, якщо ними вміло розпорядитися. Президент України Віктор Ющенко вчора у цьо­му мав можливість пересвідчитися наочно. Більше того, взяв участь в урочистій церемонії відкриття міського пологового будинку № 2. Донедавна це було всього–на–всього відділення міської клінічної лікарні № 6.

Кілька днів тому в Дніпропетровську проходила подія, аналогів якій за всі роки незалежності нашої держави не було. З іншого боку, і «винаходити велосипеда» ніхто не намагався. Все ж ішлося про продукт, усім нам знайомий. Проте, як виявилося, системно ми його вирощуванням не займалися. Тепер же, коли звідусіль тільки й чути про світову економічну кризу, ентузіасти, чиї лави чимдалі розширюються, намагаються переконувати всіма можливими шляхами у тому, що Україну врятує тільки горіх. Тому й науково–практична конференція на цю тему, поєднана з вельми цікавою виставкою, викликала інтерес неабиякий.

Як неодноразово писала наша газета, внаслідок цього вибуху загинули 23 людини, а потерпілими визнано аж 481. Проте керівники ВАТ «Дніпрогаз» потрапили під амністію, що викликало незадоволення з боку потерпілих. Поряд із цим багато хто звернув увагу на те, що суд так і не встановив причину страшного вибуху. Водночас із процесом, на якому розглядали кримінальну справу зі звинувачення керівників «Дніпрогазу», у Господарському суді Дніпропетровської області проходив ще один. Тут позивачем виступала вже дер­жава. А відповідач той самий — «Дніпрогаз».