Укоротили віку 54–річному Олегу Тарабаньку майже в стилі детективів Агати Крісті. У ніч на 22 грудня, до речі, у день радянського свята енергетиків, насподівано зникло світло в його будинку. Господар вийшов на двір, аби з’ясувати причину знеструмлення, і більше не повернувся. Десь через годину дружина кинулась на пошуки. І таки знайшла чоловіка неподалік органного залу, де колись була електростанція Лівадійського царського палацу Романових, але вже без ознак життя. Покійний був у наручниках. Пізніше судово–медична експертиза встановила: смерть Тарабанька настала в результаті асфікції (задушення).

Скільки нових персоналій приходило до влади в Україні, стільки разів представники регіональних засобів масової інформації чули обіцянки, що державну пресу таки роздержавлять, а, відповідно, редакційні колективи матимуть більше свободи дій, аби перейти з режиму дотування із місцевих бюджетів на самоокупність. Утім кожна влада розуміє, що «кишенькові» ЗМІ їй украй необхідні для маніпуляції думкою населення «на місцях». Та якщо у попередні роки це «розуміння» супроводжувалося виділенням необхідних, на покриття примх тих чи інших політичних сил, коштів, то в період світової кризи низка державних ЗМІ опинилася в ситуації, коли і грошей на них не вистачає, і працювати в таких умовах стає нестерпно.

Ініціативу проголосили на вчорашньому пленарному засіданні кримської Верховної Ради окремим питанням порядку денного, і полягає вона у внесенні змін до діючого закону України «Про мисливське господарство і полювання».

Найбільш апокаліптично це виглядало в інтерпретації голови Республіканського комітету з охорони навколишнього середовища Криму Євгена Бубнова. І ось чому.

Перші на півострові й, за великим рахунком, в Україні вітряки у промислових масштабах почали застосовувати неподалік озера Донузлав усередині 90–х років минулого століття.

Якби, перефразовуючи поета, заступнику головного санітарного лікаря Ялти Миколі Лещенку дано було знати, як його слово потім відгукнеться, то він, либонь, щодо тих гризунів і промовчав би.

З другої спроби ( перша була у вересні) міськ­рада все ж пристала на ініціативу свого мера Сергія Брайка й ухвалила рішення «Про заходи з урегулювання земельних відносин на території міста Ялта». Воно зводиться до тимчасової, ймовірно, аж до квітня 2009 року, заборони виділяти міську землю у власність або ж в оренду, розтлумачили «УМ» у прес–службі мерії.

Спочатку трохи статистики. За інформацією міністра курортів і туризму автономії Володимира Савельєва, за десять місяців ц. р. на півострові побувало і відпочило 5,6 мільйона осіб, що на 1,5% менше, ніж торік.

Прикметно, що у часі це майже збіглося з черговим велелюдним пікетом репатріантів під стінами кримського парламенту. Його натхненник і організатор — добре відомий місцевим медіа, колоритний, з пишною сивою бородою «король самозахоплень» і, як стверджують, ваххабіт за віросповідуванням Даніял Аметов.

Відгомін п’ятиденної кавказької війни, схоже, й досі продовжує надихати (або ж хтось дає на це чітку команду зовні) «на подвиги» активістів проросійських організацій міста моряків і конкретно найбільш «просунутої» з них — «Російської общини Севастополя» під орудою Тетяни Єрмакової.