Незважаючи на те, що саме Служба безпеки першою із силових відомств відчула на собі кадрові зміни в керівному складі, «шоку» на Володимирській, 33 це не викликало. Адже на відміну від МВС, нових заступників СБУ призначено не за «регіональною» ознакою («донецькі» тут не мають переваг), до того ж, їхні прізвища добре відомі у спецслужбі — у крісла заступників цивільного голови спецслужби Хорошковського вони прийшли з центрального апарату СБУ. По–іншому склався кадровий пасьянс на Богомольця, 10: новий керманич МВС, вочевидь, взяв приклад із Генпрокуратури, де переважну більшість керівних посад уже давно обіймають вихідці з Донбасу, тим більше що міністр Анатолій Могильов багатьох із них знає ще замолоду.

Друга половина четверга та перша половина п’ятниці неабияк струснула силові структури країни від поствиборчої сплячки. Позавчора глава держави Віктор Янукович, представляючи колективам СБУ, МВС та Міноборони нових керманичів, навіть намагався жартувати (зокрема, звертаючись до генералів міліції, дивувався, чому в них такі похмурі обличчя, мовляв, де ж світлі посмішки? — Авт.). Натомість учора, під час координаційної наради правоохоронців щодо стану протидії злочинності та корупції в державі, Президента обурило, що чимало присутніх правоохоронців не конспектують його думки: «Я спостерігав за реакцією залу — більшість не користувалася олівцями, ніби прийшла на прогулянку. Я б вам цього не радив». Після цих слів чимало генералів та полковників тремтячими руками почали виймати з портфелів блокноти та ручки.

Генпрокурор Олександр Медведько забрав найрезонансніші справи у свого заступника Миколи Голомші й передав їх у Головне слідче управління Генеральної прокуратури, яке курирує інший заступник — Віталій Щоткін. За інформацією окремих ЗМІ, останні дні Медведько і Щоткін «сидять у своїх кабінетах, обклавшись купою томів кримінальних справ». Імовірно, йдеться про інтенсивне вивчення справ Гонгадзе, отруєння Ющенка тощо.

Сьогодні минає третя доба відтоді, як колишній нардеп від БЮТ Віктор Лозинський здався слідчим Генпрокуратури. Отже, його як обвинувачуваного у вбивстві Валерія Олійника, що сталося 16 червня 2009 року, мають доставити до Печерського райсуду столиці для обрання міри запобіжного заходу. Спершу слідчі ГПУ збиралися поставити Лозинського перед Фемідою ще в понеділок, потім — у вівторок, але вирішили таки повністю використати наданий законом термін затримання.

Учора завершилося восьмимісячне переховування від слідства колишнього нардепа від БЮТ Віктора Лозинського, обвинувачуваного у вбивстві селянина Валерія Олійника 16 червня 2009 року. Колишній «господар» Голованівська, що на Кіровоградщині, змушений був сам прийти до будівлі головного слідчого управління ГПУ по вулиці Борисоглібській і здатися. Там його ледь не за ручку провів через турнікети співробітник СБУ.

За неофіційною інформацією, яку «УМ» підтвердило джерело в слідчому управлінні, пан Лозинський одразу заявив слідчим, що... нічого не знав про те, ніби сім місяців тому — 30 липня — його персону оголосили в міжнародний розшук. Мовляв, відтоді, як Верховна Рада позбавила його депутатських повноважень (3 липня), він щиро вважав, що перебуває на підписці про невиїзд. І це при тому, що ще 7 липня Феміда дала правоохоронцям дозвіл на його затримання! Така «легенда» вочевидь потрібна Лозинському, аби уникнути відповідальності за переховування від слідства й почати співпрацю зі слідчими «з чистого аркуша» — від явки з повинною до можливого каяття та пом’якшувального вироку, припускають у Генпрокуратурі.

Програвати, так з музикою. Вочевидь, такими аргументами керувалася леді Ю в суботу, коли на другий день розгляду колегією Вищого адміністративного суду її позову до ЦВК щодо скасування результатів виборів зробила гучну заяву про відкликання цього самого позову. Відтак, попри прогнози щодо затягування процесу стороною позивача, судове протистояння завершилося несподівано швидко. У «сухому залишку» Юля не змогла перемогти головного конкурента де–юре (третій тур зразка 2004 року лишився нездійсненою мрією), але виграла тактично: де–факто команда Януковича позбавлена можливості стверджувати, що Феміда підтвердила легітимність обрання лідера ПР президентом.

Поствиборчий судовий спір між Віктором Януковичем і Юлією Тимошенко додав незручностей мешканцям Печерського району столиці. Адже учора об 11.00 Вищий адміністративний суд України розпочав розгляд позову кандидата на пост Президента Юлії Тимошенко про визнання протиправними дій, бездіяльності та рішення Центрвиборчкому про встановлення офіційних результатів президентських виборів. Ще за кілька годин до цього будівлю ВАСУ по вул. Московській, 8/15 оточили прихильники Януковича, які залишили свій «форпост» поблизу ЦВК. «Нині тут тримаємо оборону, там ми вже перемогли», — сказали журналісту «УМ» двоє хлопців у поліетиленових накидках із написом «Віктор Янукович — наш Президент», що саме купували пиріжки в підземному переході. Загалом від метро «Арсенальна» в бік будівлі Феміди автор нарахував з півсотні синіх стандартних наметів типу «гуляйвітер» та кілька біотуалетів. У кожному наметі — по два прихильники. Ще з десяток наметів розкинулося біля центрального входу ВАСУ. «Відстояти свій вибір» загалом прийшло близько п’ятисот чоловіків в агітаційному поліетилені. І майже жодної жінки. Натомість прихильників леді Ю. було ледь не втричі менше. Але зі «слабкою» статтю тут, навпаки, все було гаразд.

Виявляється, ще 12 березня 2008 року на Різницькій приховали від громадськості закриття кримінальної справи проти Павла Лазаренка за отримання ним хабарів у період Прем’єрства від подружжя Юлії та Олександра Тимошенків, яке тоді стояло на чолі корпорації «ЄЕСУ». Відповідну постанову про таємне закриття резонансної кримінальної справи в частині обвинувачення учора вперше оприлюднив колишній заступник Генпрокурора Микола Обіход.

Учорашня прес–конференція чинного Президента Віктора Ющенка на Банковій суттєво відрізнялася від попередніх. Це відчували всі — від дещо розслаблених охоронців на вході до великої кількості журналістів, яких ледь вмістив прес–центр секретаріату Президента. «Це ж заключна прес–конференція Ющенка на посаді Президента, я не можу її пропустити!» — обурювався біля «рамки» один з відомих «акул пера», який не встиг вчасно акредитуватися. «Гарні фото, шкода, що невдовзі їх знімуть», — казав один фотокореспондент іншому, вказуючи на чисельні знімки спілкування Віктора Ющенка з пресою протягом президентської каденції, розвішані на стінах. Сам глава держави, з’явившись перед пресою, одразу наголосив, що головна тема для спілкування — внутрішньополітичні питання країни на фінальній стадії президентських перегонів. Утім цього разу Віктор Ющенко, як ніколи, багато жартував і взагалі перебував у гарному настрої. Главі СП Вірі Ульянченко, яка супроводжувала Президента, очевидно, не вистачило місця, і вона залишила прес–центр.

На тлі чуток про повернення політичних емігрантів 2005 року з’являються чутки і про ймовірну втечу від гніву «регіоналів» окремих урядовців. Зокрема, в політикумі обговорюють шанси на еміграцію в. о. міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Сам керманич МВС за два дні до другого туру запевняв, що наслідувати емігрантський досвід своїх попередників на посаді — Білоконя й Цушка — не збирається, але очікує на репресії в разі перемоги Януковича. Хай там як, цього тижня окремі ЗМІ повідомляли, ніби Луценко таки виїхав за межі України.