Трагічно завершилася поїздка на ринки Одеси групи комерсантів-«човників» із Токмака. Усе було о'кей, доки автобус, долаючи зворотну дорогу, не обламався в степах під Херсоном. «Перекур», — оголосив невесело водій «Ікаруса». Ремонт затягнувся, і в людей був час помітити в лісосмузі грибні місця. Найризикованіші виявили не лише інтерес, а й бажання прихопити «делікатесного харчу» додому.

Закон «Про вибори Президента України» забороняє іноземцям долучатися до агітації за будь-якого з претендентів. Отож «концертом від лукавого» назвали патріотчно налаштовані запоріжці майже чотиригодинне шоу, що відбулося днями на головному майдані обласного центру — Фестивальному. Остання буква алфавіту не псувала сцену — замість остогидлого чесному люду «Я.» про вибори нагадував скромний натяк на синьому полотнищі «вибір-2004». Однак усім було зрозуміло, що Йосип Кобзон пожертвував своїм днем народження заради Віктора Януковича. До «неагітаційного» рейду чужою державою під гаслом «Ми діти твої, Україно!» співак із донецьким корінням долучив також нечасто помічених у благодійництві Олександра Малініна, Надію Бабкіну з її молодиком-пасією Євгеном Гором, Клару Новікову, Наташу Корольову, Лоліту та Яна Табачника з Тетяною Недєльською...

Oсобливості національної приватизації за часів урядування Януковича стовідсотково використовує донецька промислово-фінансова група. Достатньо прикладу з «прихватизацією» комбінату «Криворіжсталь» — за смішною, з огляду на потенціал металургійного гіганта, ціною. А керівники Фонду держмайна продовжують дивувати непрогнозованими рішеннями. Зовсім недавно, скажімо, вони погрожували реприватизувати Запорізький алюмінієвий комбінат, 68 відсотків акцiй якого лише за 69 мільйонів доларів у лютому 2001 року придбала російська компанія «АвтоВАЗ-Інвест», хоча український інвестор ладен був заплатити понад сто мільйонів. ФДМУ акцентував увагу нового власника контрольного пакета акцій на невиконанні інвестиційних зобов'язань. Проте події навколо ЗАлКу днями набули іншого звучання.

Днями до України повернувся Олександр Казанцев — один із членів екіпажу вантажного Іл-76, що 4 березня розбився неподалік Бакинського аеродрому. На борту літака було сім осіб, і лише четверо вижили. Наслідки катастрофи були б набагато трагічнішими, якби екіпажу тоді не вдалося відвести літак у сторону від приміського селища Бузовни. Іл-76, який був власністю Військово-повітряних сил України, на п'ять років узяла в оренду мелітопольська авіакомпанія «Азов-Авіа». Переліт з Анкари в Кабул (у Баку лайнер приземлили для дозаправки) виявився останнім.

На подвір'ї сім'ї Миронових іще ніколи не було стільки поважних гостей: окрім мешканців рідного Молочанська, прочиняли хвіртку керівники району, гінці від музею і навіть правоохоронних органів! Кожен прагнув на місці впевнитися у чутках, що рознеслися Токмаччиною, ніби «Миронови глечик золота відкопали».

9 вересня ранковий дощик у Бердянську майже зовсім пригасив любов місцевих ветеранів до гарячкової кандидатки в президенти Наталі Вітренко: послухати «рятувальницю України» зібралася лише жменька виборців. «По максимуму», як і раніше, дісталося вiд неї не діючому режиму, а США, МВФ і лідеру нації Вікторові Ющенку. Відтак місцева влада вела себе прогнозовано спокійно: ніяких трун «від Корчинського»!.. І без них такі кандидати є непрохідними.

Олені Мальцевій нині заздрить більшість подруг. Ще б пак: не було щастя у рідному Запоріжжі, так «закордон» підкинув! Ще рік тому не мала ні пристойного заробітку, ні сімейного затишку. Вдалося познайомитися з громадянином Нідерландів, порядним чоловіком. Не минуло й тижня по весіллі, як Фредерік офіційно визнав своєю доньку Олени, Маринку. Утрьох облаштувалися в ошатному триповерховому будиночку, відкрили власну крамницю, придбали авто престижної моделі... Після українських реалій молода запоріжанка почувалася досить комфортно.

Заручницею свого пса-улюбленця стала 33-річна мешканка Запоріжжя. Домашній «співмешканець» накинувся на жінку, коли та повернулася з вулиці. Довелося викликати дільничного міліціонера. Однак той нічим не зміг підсобити, і невдовзі на вулицю Лахтинську прибула підмога.

На тлі тривожної інформації щодо подій у Північній Осетії будь-яка нештатна ситуація може спричинити якщо не паніку, то вибух емоцій. А якщо в центрі міста один за одним лунають потужні вибухи і над житловими кварталами здіймаються хмари куряви і кіптяви? Про що людям думати?

На церемонії відкриття про це безапеляційно і “на повному серйозі” заявив Георгій Жженов — народний артист Радянського Союзу (під будь-яким іншим титулом гість із Росії підніматиматися на сцену не зголошувався). У своєму короткому спічі кінометр зізнався, що найкомфортніше він почувається на фестивалях-близнюках — у Виборзі, на півночі Росії, і в Бердянську — місті російського півдня, яке заселене кращими (і на тому спасибі!) представниками українського народу! “Російську тему я завжди тримаю основною у своїх виступах”, — зауважив товариш Жженов. І уточнив, що “мене тут назвали патріархом, однак мені здається, ніби я щойно закінчив семирічку”.