Дострокові вибори до Верховної Ради якщо й відбудуться, то точно не в цьому році. У п’ятницю парламент, прийнявши закон про подолання наслідків економічної та фінансової кризи, відмовився проголосувати за виділення грошей на вибори. Навіть пропрезидентські сили зізнаються, що тепер вибори можливі тільки наступного року. А Юлія Тимошенко тим часом знову пропонує сформувати коаліцію у форматі БЮТ + «НУНС» + Блок Литвина — тих сил, які ухвалили у п’ятницю антикризовий закон.

«Україна молода» в номері за 24 травня 2008 р. розповідала про рід Лимичів, першу і допоки єдину потужну родинну організацію в Україні, яка об’єднує понад 5 тисяч носіїв прізвища Лимич. Понад півроку готувався візит представників роду на свою давню прабатьківщину — в Хорватію, адже на сьогодні досліджено і підтверджено, що рід Лимичів походить від королевича Елема — сина хорватського короля Мирослава, який правив у 945—949 роках.

Як українські студенти вчать білети в останню ніч перед іспитом, так і українські парламентарії зазвичай лише в останній момент перед катастрофою спромагаються на мить забути про сварки, так–сяк об’єднати зусилля й ухвалити конче необхідне рішення. Два дні промучившись із законом, покликаним урятувати Україну від наслідків світової фінансової кризи, Верховна Рада дотягла до останнього «дедлайну». Міжнародний валютний фонд, який і без того погодився перенести розгляд питання про виділення Україні $16,5 млрд. кредиту «стенд–бай», дав нашій державі термін, до кінця якого мають бути вжиті стабілізаційні заходи, — 3 листопада. Верховна Рада, як відомо, по вихідних і понеділках не засідає. А саме їй належало ухвалити антикризовий закон.

Позавчора відбувся «круглий стіл» національно–патріотичних і націоналістичних сил, який мав на меті обговорити можливість консолідації правих сил для участі в дострокових виборах до Верховної Ради. «Поки що є рамкові домовленості, — розповів «УМ» учасник зустрічі, заступник голови ВО «Свобода» Андрій Мохник. — Ми ще не проводили предметних переговорів щодо конкретного формату участі у виборах чи питань, які стосувалися б списку, програми».

Вибори у США відбудуться наступного вівторка, але кандидат від Демократичної партії Барак Обама позавчора виголосив звернення до нації в такому стилі, ніби він уже обраний новим, сорок четвертим президентом Сполучених Штатів. Ця промова була гучним фінальним акордом його боротьби за Білий дім проти кандидата Республіканської партії Джона Маккейна. Обаму часто порівнюють з іншим президентом–демократом — Джоном Кеннеді. На початку 60–х років минулого століття католик Кеннеді подолав перший американський бар’єр, адже до нього президентами обирали протестантів. Барак Хусейн Обама може взяти вищу планку — стати першим в історії США чорношкірим президентом. І першим напівмусульманином у Білому домі, хоча кандидат у президенти називає себе католиком.

На початку цього місяця в Бразилії відбувалися вибори до місцевих рад. Виборча кампанія в цій країні пов’язана з ризиком для життя кандидатів: непорозуміння з мафією та зведення особистих рахунків у боротьбі за владу спричинили смерті вісьмох кандидатів у депутати. Ситуація була настільки небезпечною, що президент Луїс да Сильва віддав наказ армійським підрозділам зайняти близько 24 фавел (райони нетрів) у Ріо–де–Жанейро та перебувати там аж до закінчення підрахунку голосів.

Але якщо дивитися на ці події з міста Курітіба, столиці штату Парана, то можна подумати, що напруга — то десь далеко, в іншій державі. У штаті, де мешкає багато українців (80 відсотків 400–тисячної української діаспори Бразилії), зовсім інші стандарти політичної боротьби. Голоси українців у Парані зазвичай «купувалися» місцевими олігархами за мішок добрива, невелику позику в банку чи обіцянку купити майбутній урожай. Так було впродовж тривалого часу, але є люди, які прагнуть змінити цей «статус–кво», а головне — зупинити асиміляцію українців. Один із таких активістів — Гуто Пашко. Він балотувався до міськради Курітіби, не пройшов, проте не втратив бажання брати участь у політиці.
32–річний Пашко — цікавий співрозмовник ще й тому, що є кінорежисером–документалістом, тож має особливий кут зору на українське життя в Бразилії.
Мабуть, про українську діаспору в цій країні ми знаємо найменше. Заповнимо цей пробіл розмовою з Гуто.

Складно вийти з економічної кризи, коли політична криза тільки поглиблюється. Учора парламентарії так і не змогли ухвалити в другому читанні такий необхідний Україні антикризовий закон: сперечалися про поправки, сварилися через те, чи має бути включена до нього норма про фінансування дострокових виборів, зрештою, просто не встигли ухвалити рішення профільних комітетів... «Ми тут підрахували, що кожна година кризи робить усіх нас біднішими на 5 відсотків», — обурювалися БЮТівці. Судячи з усього, з такими працівниками, які сидять у нашому парламенті, всі ми з вами вже давно — банкрути. Здається, тим більше б варто їх якомога швидше поміняти. Однак дострокові вибори поки з кожним днем відсуваються.

— Ніяких дострокових виборів не буде. Вони не на часі, бо в Україні сьогодні настільки серйозні економічні проблеми, що треба розв’язувати їх, негайно! І мої колеги це теж добре розуміють. Якщо більшість народних депутатів бачить, що вибори державі зараз тільки зашкодять, і не хоче голосувати за фінансування цих виборів, то не буде й виборчої кампанії. Недарма ж учора парламент «провалив» законопроект про виділення коштів на вибори.

Два тижні тому будівельники завершили демонтаж торговельно–розважального центру «Троїцький», який мав сусідити з НСК «Олімпійським». Тепер площа перед стадіоном залишається вільною, що, власне, кладе край розмовам про небезпеку для вболівальників, які нібито могли постраждати через мінімізацію простору. Відтак листопад стає дуже гарячим місяцем для Троїцької площі — ударними темпами її приводитимуть до ладу, аби завершити всі роботи (включно з реконструкцією стадіону) до 2011–го. Адже наступного року «все флаги будут в гости к нам», як сказав би Пушкін, якби дожив до Євро–2012.

Війна — війною, вибори — виборами, а в Києві — осінь. Десь вичитала, що осінь (як і весна) існує на планеті недавно, якісь смішні сотні тисяч років. До того все було на контрастах — холодне та гаряче, «лед и пламень», як сказав би Олександр Сергійович, відсьорбуючи з няниної кружки паруючий чайок і дивлячись у вікно, як у Болдіно падає листя...