Схоже, пошук винних у трагедії, яка сталася 13 жовтня 2007 року, коли внаслідок вибуху газу (принаймні ця версія вважається найвірогіднішою, бо про справжню причину офіційно не повідомлено дотепер. — Авт.) у житловому будинку № 127 по вулиці Мандриківській у Дніпропетровську загинули 23 людини, ще триватиме довго. Як відомо, до відповідальності за статтею 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість) було притягнуто генерального директора ВАТ «Дніпрогаз» Ігоря Іванкова, його першого заступника Максима Сорокіна та головного інженера Сергія Бачуріна.

Тема води у цих місцях є актуальною ще з 50–х років минулого століття. Бо саме вода поглинула неосяжні плавні у Великому Лузі, який запорожці шанобливо називали батьком. Як пригадує 88–річний виходець із колись розташованої у цих благодатних місцях Грушівки Василь Кабак, у корів, які сюди забродили попастися, вмить наливалося вим’я.

Як відомо, комплекс створили спільними зусиллями компаній чотирьох країн — «Боїнг» (США), «Кварнер» (Норвегія), «Енергія» (Росія) та конструкторське бюро «Південне» і виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод» (Дніпропетровськ).

Сказати, що Дніпропетровськ після рішення засідання виконкому УЄФА у Бухаресті 13 травня охопив шок, усе одно що не сказати нічого. Місто, яке за радянських часів гордо носило титул хоч і не першого у супердержаві, але й не другого, і справді отримало ляпас, від якого оговтуватиметься дуже довго.

Цифра 127 для Дніпропетровська вже стала містичною. Саме це насамперед спало на думку багатьом, коли вчора зранку Дніпропетровськом блискавично рознеслася інформація про нечувану трагедію, позначену численними людськими жертвами. І де?! У залі гральних автоматів. Відразу спливла у спогадах подібна катастрофа у 2007 році, коли внаслідок вибуху було зруйновано два під’їзди будинку № 127 по вулиці Мандриківській. Тоді трагедія забрала 23 життя. Тепер масштаби біди менші — на час підготовки цього матеріалу було 9 загиблих. Проте не може не вражати, що це знову сталося у будинку під номером 127, щоправда, на проспекті Гагаріна.

Кандидат філософських наук, професор Анатолій Фоменко у 1943 році, будучи солдатом Червоної армії, брав участь у звільненні Лівобережної України. У бою під Запоріжжям його тяжко поранили, а відтак з армії він пішов інвалідом. У 1952 році закінчив філософський факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. До 2000–го працював викладачем на кафедрах філософії Дніпропетровського державного університету та Національної металургійної академії України. Має понад 200 публікацій з теоретичних питань філософії, релігії, культури. Проте одна з його останніх робіт — книга «Усе таємне стає явним. Вигадки й правда про радянсько–німецьку війну 1941—1945 років» — стала подією особливою.

Ідеться про громадянина Б., причетного до спроб заволодіння такими знаними у Дніпропетровську підприєм­ствами, як концерн «Весна», комбінат «Злагода», «Мода­сервіс», житловий комплекс «Золоті ключі». Але відомий рейдер, вину якого раніше довести не могли, «зламав зуби» на звичайнісінькому гастрономі. Адже кримінальну справу проти цього громадянина Б. порушено у зв’язку з подіями довкола дрібного закладу торгівлі.

До Дніпропетровська завітав із Москви Брежнєв. Завітав не просто так, а на запрошення нинішнього керманича обласної міліції Анатолія Науменка, призначеного на посаду тільки на початку нинішнього року.

На початку минулого тижня з’явилася сенсаційна інформація: у столиці починають дорожчати квартири!.. Мовляв, «гостинки», які раніше продавали за 35 тисяч, за невеликий проміжок часу підскочили у ціні до 40—45, а продавці навіть повертають завдаток у подвійному розмірі — і при цьому залишаються у виграші. Експерти, проте, не поділяють думки, що вартість житла знову поповзла догори. За їхнім твердженням, деяке зростання попиту є «точковим» і пояснюється кількома причинами. Перша: у людей з’явились так звані «депозитні» гроші. Тобто, клієнти банків, які зуміли забрати свої кошти зі строкових рахунків, нині не ризикують знову нести їх до фінустанов. І ще одна причина: дехто сподівався, що нерухомість подешевшає обвально. Нинішній темпи не виправдовують таких сподівань, і люди, котрі мають збереження, не ризикують чекати, побоюючись — «аби не рвонуло».

Убивство, як уже повідомляла «УМ», сталося 13 грудня 2007 року в під’їзді будинку № 38 по вулиці Нахімова. Двоє чоловіків з автомата «Калашникова» розстріляли впритул відомого у кримінальних колах міста гірників бізнесмена Сергія Смирнова, відомого за прізвиськом Сквозняк. Його супутницю, яка заходила до будинку разом з ним, тоді поранили. Головна версія, яку відпрацьовували правоохоронці, — вбивство через підприємницьку діяльність. На той час 31–річний Смирнов займався переробкою відвалів металургійного комбінату «Арселор Міттал Кривий Ріг», а також скупкою і продажем нерухомості. А сукупна вартість дорогих автомобілів, які були в парку Сквозняка, складала понад десять мільйонів гривень.