Слухаю радiо. Почалася передвиборча кампанiя. Та мене не це хвилює. Що день, то новi iноземнi компанiї з’являються в Українi. І всi вони найперш цiкавляться нашими землями i нашими продуктами харчування. Так беруть в обiйми, що вже важко знайти щось натуральне, якийсь огiрочок чи помiдор хоча б для дитини. Я вже не кажу про фрукти, м’ясо чи рибу. Все на гормонах, стимуляторах, вiтамiнах.
Во iм’я Отця i Сина та Святаго Духа!
У тiй ситуацiї, яка склалася в державi з мовним («языковым») питанням, на мiй погляд, є вихiд.
Треба внести в парламент закон, який не приймуть, або поправку, яка не пройде, про узаконення iсторичної та географiчної назви народу та його «языка», який знищує неньку, котра його народила. Треба вилучити на загальнодержавному рiвнi слово «русский» iз офiцiйного вживання. Це може, на перший погляд, здатися дикунством i маячнею. Але перша i архiважлива дiя — це замiнити у школi «русскую речь и русский язык» на «российскую речь и российский язык». Як можуть дiти вчити мову держави, що не iснує (Польща — польська, Китай — китайська тощо). Це поставить усе на свої мiсця. Була Київська Русь — стала Україною, було Московське князiвство — стало Росiєю. Це виб’є фундамент державотворення пiвнiчного сусiда.
Стаття в газеті «Україна молода» «Журналіст не міняє професію?» викликала неабияке роздратування в одного зі львівських журналістів, письменника Василя Терещука. Власне, його розгнівала пана Терещука не сама стаття, а точка зору Вахтанга Кіпіані щодо висунення кандидатів у народні депутати від Об’єднаної опозиції загалом та щодо перспективи перемоги його колеги Тетяни Чорновіл у 120-му мажоритарному окрузі (м. Городок Львівської області).
Пановне опозицiонери — об’єднанi i необ’єднанi, де ви? Де вашi прапори, намети, гасла, зрештою, кулаки?!
Нiчнi московськi вовки прийшли до свого фюрера аж в Україну. А захистити свого Президента зголосився лише пан Огризко та «нашоукраїнцi». Чи любий нам наш Президент, чи нi, то iнша рiч. Але вiн є Президентом нашої з вами України. Чи вона не ваша? В особi Януковича принижена наша держава — де протести полiтичних дiячiв на мерзотну поведiнку Путi–хама?
Пiдтримую Зою Михайлюк (її лист надрукувала «УМ» у №81) та всiх тих, хто шанує i вiрить у Вiктора Ющенка i його партiю «Наша Україна». Бiльше нема за кого голосувати, незважаючи на рейтинги. Рiч не в амбiцiях, а у принципах.
Коротко про себе. 28 квiтня 1986 року я, старший викладач навчального пункту управлiння пожежної охорони управління МВС у Київській областi, прибув за тривогою в м. Прип’ять, де заступив на бойове чергування. Виконав свiй службовий обов’язок чесно та добросовiсно, як велiла присяга. А 28 квiтня 2012 року я, ветеран, уже ходив по кабiнетах Пенсiйного фонду в м. Києвi. Навiтъ дiйшов до головного начальника М. В. Харитончука. Проте дарма...
Вiдкритий лист львiв’ян до опозицiйних народних депутатiв України
Усупереч волi українського народу через вашу пасивнiсть антиукраїнська бiльшiсть прийняла «Закон про засади державної мовної полiтики» Колеснiченка—Кiвалова.
Придбав російськомовну книгу «Антология русской души», створену «для всех русскоязычных и всех читающих на русском языке», — так подали книгу самі упорядники (видавництво «Пошук» — poshuk–[email protected]). Збірник досить цікавий і для росіян, і для українців, бо доволі системно відповідає на запитання «Русский, кто ты?». Адже для України й українців основною небезпекою та загрозою є Росія з її «русскім міром», із її прагненням знищити українську мову, українську церкву, українську економіку, культуру, із її інформаційною та духовною війною проти України, зi шкідництвом п’ятої колони, яка захопила владу в Україні. У цілому, основною метою і прагненням Росії є єтнiчне знищення українського народу. Такої ситуації, яка склалася у ворожнечі Росії до України та її народу, в світі ніде більше немає.
