Учора в Бутані, крихітній (населення — 600 тисяч), ізольованій від світу країні, яка загубилася в Гімалаях, пройшла пишна церемонія коронації нового короля, повідомляє Бі–Бі–Сі. Новим монархом став 28–річний випускник Оксфордського університету Джигме Хесар Намгйел Вангчук. Він не одружений і на цей час є наймолодшим монархом світу. Водночас він став главою держави, яка є наймолодшою у світі демократією: після того, як 2006 року батько Вангчука зрікся трону, Бутан було перетворено на конституційну монархію. У березні цього року в країні були проведені перші в її історії демократичні вибори парламенту та потому обрано прем’єр–міністра Ліончхена Джигмі Сінлі.

Після прийняття «антикризового» закону у нашому зазвичай бурхливому політикумі запанувало затишшя. Відтоді минув якраз тиждень. Якби ця парламентська семиденка не призначалася для «роботи з виборцями», її слід було б такою зробити. Бо політикам треба взяти час на роздуми і планування подальших дій. Цей стан «багатодоріжжя» («праворуч підеш, ліворуч підеш...»), а іноді навіть бездоріжжя, ми обговорюємо з директором Центру політичного аналізу «Пента» Володимиром Фесенком.

Спочатку це мало не потягнуло на сенсацію: депутати Київради не давали згоди на підвищення транспортних тарифів. Про це заявив лідер фракції БЮТ у Київраді Олександр Зінченко. Він підкреслив, що мерія навпаки зобов’язала чиновників Черновецького подбати про тих пасажирів, які «постійно користуються громадським транспортом». Їм мали гарантувати проїзд по 50 копійок до кінця 2009 року. Та як казав Шельменкоденщик, «все це так, тільки трішечки не так». Замислимось над тим, що означає фраза про громадян, які «постійно користуються транспортом»? Ті, котрі щодня колесять на роботу і з роботи, мусять купувати так звані «довгі» проїзні за 799 гривень. Це — річні абонементи на всі чотири види транспорту, включаючи метро. Якщо, мовляв, придбати їх, одна разова поїздка не перевищуватиме 50 копійок. Але це хибна арифметика, бо за старими цінами річний проїзний мав би коштувати 684 гривні, тобто на 115 гривень менше. До того ж, чи легко вам зараз вийняти з місячного сімейного бюджету майже вісім сотень та купити проїзний, за яким, до речі, ще треба добряче побігати?! А якщо на родину потрібні два чи навіть три такі документи? Пораховано, що тепер середньостатистична київська сім’я витрачатиме тільки на проїзд не менше тисячі гривень на місяць. Додайте до цього здорожчання комунальних послуг, продуктів тощо і вирішіть таку задачку з арифметики: коли почнуться голодні бунти та на скільки камінчиків кияни рознесуть Хрещатик, 36?

Позавчора після довгої, важкої та найдорожчої в історії США кампанії кандидат від Демократичної партії Барак Обама переміг на президентських виборах свого головного суперника — республіканця Джона Маккейна. Після інавгурації 20 січня 2009 року він стане 44–м президентом Сполучених Штатів Америки, першим афроамериканцем, який очолить найпотужнішу країну світу. Барак Обама проводив свою виборчу кампанію під оптимістичним гаслом «Так, ми можемо!». Його перемога стала доказом, що він таки може.

Одразу два підприємства вітчизняної енергомашинобудівної галузі невдовзі можуть потрапити в розпорядження російської фінансово–промислово–політичної групи «Енергетичний стандарт», співвласником якої є відомий в Україні бізнесмен Костянтин Григоришин. Якщо це станеться, держава може втратити не лише провідні заводи харківського виробничого сектору, а й стратегічну галузь вітчизняної економіки. Цікаво, що інтереси підприємливого іноземця на наших теренах активно лобіюють представники Компартії і «БЮТівського» Кабміну. Тобто політичних сил, які презентують себе винятково поборниками відродження виробництва і замалим не єдиними в Україні борцями з «ненаситними олігархічними кланами».

У секретаріаті Президента стверджують, що проведення виборів і сьогодні залишається «надзвичайно актуальним питанням». Про це заявив перший заступник глави СП Олександр Шлапак. Щоправда, при цьому він не розповів про час, коли можуть відбутися такі вибори. А на питання про те, як можна провести вибори, якщо парламент відмовляється прийняти зміни до бюджету, які передбачатимуть фінансування виборів, Шлапак відповів: «Коли парламентарії позбудуться ілюзії щодо можливого створення певної коаліції, вони самі приймуть рішення про фінансування дострокових виборів», — цитує чиновника агенція «Ліга–бізнес–інформ».

Проросійські сили в Україні розпочали контрнаступ на Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, яка заборонила трансляцію неадаптованих до українського законодавства окремих російських телеканалів (про це «УМ» повідомляла в учорашньому номері). Звернення з цього приводу до Президента і українського парламенту прийняла президія ВР Криму. За словами голови Анатолія Гриценка, нині глава держави має призупинити рішення Нацради, винісши його на обговорення РНБО, оскільки, вважає кримський спікер, заборона контролюючого мовників органу «суперечить Конституції України, обмежуючи доступ громадян до інформації». А депутатам парламенту влада півострова пропонує виключити із закону про телебачення і радіомовлення посилання на Європейську конвенцію, на яку, вважають у Криму, посилається Нацрада, забороняючи неадаптовані телеканали. Мотивація — її не ратифікувала ВР, отже, й керуватися у прийнятті рішень нею не можна.

Якщо аналізувати медіа періоду виборів останніх часів, то неминуче зауважиш: один із найбільш уживаних виразів — «кіт у мішку». Таким став формат перегонів: ми обираємо за списком, а в списку — «сюрпри–и–из»! І чим більше депутати дбають не про інтереси держави та народу, якими, як ковдрою, вони незмінно прикриваються, а про те, як із влади зробити схованку для тих, хто вже перед народом завинив, та сходинку для тих, хто хоче грішити й далі, тим несподіванішими стають для нас склади рад. І тим гірше ті ради працюють.
Утім варто бодай спробувати розв’язати оті партійні мішки й зазирнути: які ж «коти» там сидять? І зробити це можна. Хоча б на прикладах тих, хто вже отримав владу і тепер мріє про більшу. Вони вже — на виду. І можна зауважувати особливості їх кар’єри, бізнесу, вчинків — і робити висновки. Можна вивчити документи, які супроводжують діяльність владців. А у них, якщо зазирнути, так багато написано...

Виборча система США є дуже складною, але водночас і прозорою. Головна відмінність виборів президента США від подібних процедур в інших демократичних країнах полягає в тому, що президента обирають не прямим голосуванням, а колегією з 538 виборщиків. До її складу входять представники кожного штату. Кількість членів колегії від штату дорівнює кількості представників цього штату в обох палатах Конгресу США і приблизно пропорційна кількості населення кожного штату. Найменші — Аляска, Монтана, Північна Дакота та федеральний (столичний) округ Колумбія — делегують по три виборщики, а найбільший, Каліфорнія, 55 виборщиків.

Десять років тому в Черкасах не стало народного художника України, лауреата Шевченківської премії у галузі образотворчого мистецтва Данила Георгійовича Нарбута. Його пензлю належать портрети гетьманів України та сподвижників Богдана Хмельницького, він автор таких значних живописних картин, як «Покрова Пресвятої Богородиці», «Вибори кошового», «Козак Мамай», «Страшний суд», серій полотен — «Київська Русь», «Гетьмани України», «Полковники», «Квіти України», «Черкаський базар».
Він був сином українського художника–графіка Георгія Нарбута, який народився на хуторі Нарбутівка Сумської області. У чотири роки Данило Нарбут залишився без батька і всього у своєму житті досягав сам. Вже в 14 років почав працювати в декоративній майстерні Київського театру опери і балету, пізніше писав ескізи костюмів та декорацій для театрів багатьох міст України, а в останні роки був успішним і шанованим головним художником Черкаського обласного музично–драматичного театру імені Шевченка. Згадуючи діда Данила, так майстра пензля почали називати після народження його єдиної і улюбленої онуки Лесі, «Україна молода» розмовляє зі спадкоємицею художника — Лесею Нарбут, головним редактором Черкаської телерадіокомпанії «Ільдана».