Учора секретаріат Президента зробив перший крок до вирішення колізії з датою наступних виборів глави держави. Проблема полягає в тому, що вибори–2004 з їх першим туром вибилися з графіка, тож виникли різночитання щодо тривалості президентських повноважень Віктора Ющенка.

Як казав Стівен Кінг, диктатори — нудні. І просто кохаються у своїй нудності. Звичайно, Черновецький — ніякий не диктатор, хоча заявка про те, що Олесь Довгий — «наступний мер», дечого варта. Наш мер думає, що він — Путін, а секретар Київради — Медведєв. Але нехай. Вкотре зізнавшись у любові до бабусь (тема «заюзана» до нудоти!), Черновецький вдруге заанонсував, що обкладе податком багатіїв, аби ті сплачували в міську казну навіть за «шнурки від Бріоні». З цього приводу столичний голова проведе референдум — «УМ» уже писала про таку ідею, яка наразі почала набувати більш конкретних обрисів. Тому декілька слів по темі.

Позавчора у Вашингтоні відгриміла велична церемонія інавгурації 44–го президента США Барака Обами, яка коштувала американським платникам податків 170 млн. доларів. Відлетів на малу батьківщину, до штату Техас, та в історію екс–президент Джордж Буш. У першому абзаці інавгураційної промови Обама подякував президенту Бушу за його служіння народу та відкритість і бажання співпраці. Але майже відразу після цього сказав, не називаючи імені: «Наша економіка була серйозно ослаблена, що є наслідком жадоби та безвідповідальності деяких осіб, але також є нашою колективною поразкою, яка проявилася в нездатності робити важкі вибори і готувати народ до нових часів». Усім стало зрозуміло, що йдеться, безперечно, про Буша.

Що й казати, враження неприємне. Однак, спостерігаючи за поведінкою деяких депутатів від «пропрезидентської» фракції НУНС останнім часом, розумієш, що не варто ні дивуватись, ні обурюватись, адже це — нормально. Це — нормальний «пацюкізм».

Ярослав Валенса — один із найприємніших польських політиків — енергійний, привітний та оптимістичний. І це попри те, що він усе життя несе «хрест синівства». «Син свого батька» щиро визнає: увійти до високої політики йому допомогли не лише власні чесноти, а й «розкрученість політичного бренду «Лех Валенса». Водночас Ярославу вдалося спростувати прислів’я про яблуко, що падає недалеко від яблуні — на відміну від батька, він переконаний ліберал, адже після «Солідарності», вже по часах президентства, Лех Валенса увійшов в історію Польщі як досить авторитарний політик, що не цурався міцного слівця. Останніми роками від «старого» Валенси чи не найбільше діставалося провідникам «Права і справедливості»; через закиди у співпраці з комуністичними спецслужбами він навіть назвав Леха Качинського негідником. Але «молодий» Валенса, будучи членом Сеймового комітету із закордонних справ, не намагається виправдати ані батька, ані нинішнього президента — їхня сварка просто шкодить міжнародному образу Польщі.

Після новорічних свят парламентаріям працювати відверто не хотілося. Тому принаймні ті з них, хто може дозволити собі розслабитися, не відчуваючи надмірного тиску політичної або бізнесової відповідальності, зізнавалися: тиснуть на кнопки в залі автоматично. Теми, звісно, «гарячі» — газ, кримінально–процесуальний кодекс тощо, але думки ще там — на Мальдивах, у різдвяних Карпатах... Щоправда, колядників зі справжнім вертепом, яких привів традиційний парламентський затійник Олесь Доній, з нардепів послухати не прийшов майже ніхто. Очевидно, «вертепу» їм вистачало й у залі, де Юлія Тимошенко в ложі уряду зі смиренною посмішкою слухала, як лідер опозиції Віктор Янукович пафосно обіцяв «відправити всіх у відставку». Ну й про газ, звісно.